Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Олійник А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2014 року,-

У липні 2012 року кредитна спілка "Аккорд" (далі по тексту - КС "Аккорд") звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26 квітня 2007 року між КС "Аккорд" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн на строк до 29 квітня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Оскільки боржник належним чином не виконував свої зобов'язання по оплаті передбачених кредитним договором платежів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 44 266,98 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 8 660,31 грн, процентів за користування кредитом - 19 361,84 грн, індексу інфляції та 3-х процентів річних - 16 244,83 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС "Аккорд" заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 266,98 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати вказані вище рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитних договорів, з неї має бути стягнута заборгованість, як того вимагають ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 629 ЦК України.

Висновки судів відповідають вимогам матеріального й процесуального права.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 квітня 2007 року між КС "Аккорд" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Пунктом 2.3 вказаного кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються спілкою на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0,137 за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, позичальнику було надано право щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в термін та розмірах, передбачених рекомендованим графіком платежів.

Згідно вказаного графіку, ОСОБА_6 повинна була сплатити заборгованість за кредитом до 29 квітня 2008 року.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний прострочений день.

Згідно розрахунку КС "Аккорд" заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 07 липня 2012 року складає: 8 660,31 грн - заборгованості за тілом кредиту; 19 361,84 грн - процентів за користування кредитом, а всього 28 022,15 грн.

Крім того, КС "Аккорд" звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача індекс інфляції та три проценти річних, які нараховані після закінчення строку дії кредитного договору, що складає згідно наданого позивачем розрахунку 16 244,83 грн.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку зібраним доказам, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не в повному обсязі виконувала умови кредитного договору.

Безпідставним є посилання ОСОБА_6 на те, що КС "Аккорд" пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони, а в матеріалах справи відсутня відповідна заява ОСОБА_6

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим у справі обставинам, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.