6-39016св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 04.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач за договором від 20 лютого 2006 року б/н отримав кредит у розмірі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Заборгованість відповідача перед банком станом на 31 березня 2014 року склала 24 354 грн 76 коп., яка складається із: 8 933 грн 42 коп. - заборгованість за кредитом; 15 421 грн 34 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

22 лютого 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області винесено судовий наказ про стягнення заборгованості із відповідача на користь банку у сумі 12 755 грн 05 коп.

Позивач просив стягнути із відповідача різницю суми заборгованості та суми, сплаченої за судовим наказом, - 11 599 грн 71 коп., а також штрафи: 500 грн (фіксована частина) та 579 грн 99 коп. (процентна складова), всього: 12 679 грн 70 коп. та судові витрати.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2006 року б/н в сумі 12 679 грн 70 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 7 696 грн 88 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 884 грн 84 грн штрафу.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 20 лютого 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи наказного провадження № 2н-11/10 Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, 01 грудня 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заяву, у якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2006 року б/н, станом на 19 серпня 2009 року в сумі 12 755 грн 05 коп., що складалася з 10 690 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом та 2 064 грн 94 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Виконавче провадження № 21596006 відділу ДВС Славутського міськрайонного управління юстиції про примусове виконання судового наказу містить копії квитанцій про повну сплату цих коштів протягом травня-липня 2011 року, останній платіж здійснено 27 липня 2011 року.

19 серпня 2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за цим судовим наказом у зв'язку з його повним виконанням.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 березня 2014 року заборгованість складає 24 354 грн 76 коп. З урахуванням сплаченої заборгованості за кредитом за судовим наказом в сумі 12 755 грн 05 коп. підлягає стягненню з відповідача 12 679 грн 70 коп. (несплачена різниця - 11 599 грн 71 коп. заборгованості за кредитом і процентами та штрафи: фіксовані - 500 грн; процентна складова - 579 грн 99 коп.).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, виходив з того з 19 серпня 2009 року (дата, на яку визначено заборгованість, стягнуту за судовим наказом) до 19 серпня 2011 року (дата закінчення виконавчого провадження за судовим наказом) відповідач продовжував користуватися наданим кредитом, тому банк мав право нараховувати йому проценти за користування кредитом та штраф.

Проте з висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Наведених роз'яснень п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) апеляційний суд в повній мірі не врахував та, встановивши, що судовим наказом з відповідача заборгованість за тілом кредиту була стягнута в повному обсязі, дійшов помилкового висновку про дію кредитних правовідносин в подальшому та наявність у банку права на нарахування відсотків.

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є і судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене висновки судів про наявність підстав для задоволення (часткового задоволення) позову є помилковими.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банк не заявляв.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.