Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Горелкіної Н.А., Наумчука М.І., Ізмайлової Т.Л., Писаної Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Варіант", Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності у порядку спадкування, витребування майна, скасування реєстрації права власності та здійснення реєстрації права власності,

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 21/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, що розташовано на земельній ділянці площею 831 кв. м, у порядку спадкування за законом та витребувано у ОСОБА_6 21/100 частину вказаного домоволодіння. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на вказані судові рішення.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд вказаної ухвали суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх доводів заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року, від 16 квітня 2014 року, від 30 жовтня 2013 року, від 12 червня 2013 року, від 31 жовтня 2012 року, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року та постанови Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року, від 21 листопада 2012 року і від 12 лютого 2014 року.

Статтею 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Надані заявником для порівняння судові рішення не можуть бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки правові висновки зазначені у цих судових рішеннях та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах, встановлених судами.

Крім того, зі змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року і від 30 жовтня 2013 року, які додані до заяви як приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що судом касаційної інстанції скасовано рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд.

Посилання на ухвалу суду касаційної інстанції, якою справу передано на новий судовий розгляд, не є підставою для допуску справи для перегляду Верховним Судом України, оскільки у ній не висловлено правової позиції щодо застосування норм матеріального права, а стосується процесу доказування, встановлення фактичних обставин, що є застосуванням норм процесуального права.

Щодо посилання ОСОБА_6 на постанови Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року, від 21 листопада 2012 року і від 12 лютого 2014 року, то ці судові рішення, прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не є рішеннями касаційного суду, а тому посилання на них не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Варіант", Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності у порядку спадкування, витребування майна, скасування реєстрації права власності та здійснення реєстрації права власності до провадження Верховного Суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає.