Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ФаловськоїІ.М., Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу - Грибанова Ольга Віталіївна, відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року,

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 серпня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 61 890 доларів США зі сплатою 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 серпня 2021 року. ОСОБА_4 своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 07 жовтня 2010 року виникла заборгованість у сумі 67 401, 53 доларів США (533 078 грн 70 коп.), яка складається з наступного: 50 404, 12 доларів США (398 646 грн 19 коп.) - заборгованість за кредитом; 10 160, 03 доларів США (80 355 грн 68 коп.) - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 154, 60 доларів США (17 040 грн 73 коп.) - заборгованість з комісії за користування кредитом; 4 682, 78 доларів США (37 036 грн 11 коп.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Також, 25 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 60 700 доларів США зі сплатою 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2022 року. Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 07 жовтня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 61 320, 22 доларів США, яка складається з наступного: 44 859 доларів США (354 789 грн 83 коп.) - заборгованість за кредитом; 9 363, 33 доларів США (74 054 грн 58 коп.) - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 748 доларів США (13 824 грн 93 коп.) - заборгованість з комісії за користування кредитом; 5 349, 89 доларів США (42 312 грн 28 коп.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов''язань за договором. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за вказаними кредитними договорами, 03 серпня 2006 року та 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 були укладені договори іпотеки, згідно з умовами яких відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 630 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив виселити ОСОБА_4, яка зареєстрована і проживає у зазначеному будинку, зі зняттям її з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2012 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2006 року та кредитним договором від 25 грудня 2007 року в розмірі 153 771, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 листопада 2011 року становить 1 227 094 грн 65 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, до складу якого відноситься: житловий будинок літ. А житловою площею 39,9 кв. м, жила прибудова літ.А-2 житловою площею 35,2 кв. м, житловий будинок літ. Б житловою площею 14,9 кв. м, гараж літ. Е, вбиральня літ. Ж, погріб з шийкою-пг, замощення-1, зливна яма № 5, стінка підпірна № 7, сарай літ. В, навіс літ. П, навіс літ. О, паркан № 1, хвіртки № 4, паркани № 6,8,9, замощення-ІІ, та земельну ділянку загальною площею 632 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 03 серпня 2006 року та договору іпотеки від 25 грудня 2007 року за початковою ціною в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_4 та знято з реєстраційного обліку з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року скасовано заочне рішення районного суду в частині виселення ОСОБА_4 з будинку та зняття її з реєстраційного обліку та ухвалено в цій частині нове, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на Ѕ частки домоволодіння в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 03 серпня 2006 року, інша Ѕ частки цього домоволодіння належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 03 серпня 2006 року, тобто за кредитні кошти придбано лише її Ѕ частки.

Відповідно до п. 10 договору іпотеки від 03 серпня 2006 року, іпотека за цим договором поширюється і на частину об'єкта предмета іпотеки, яка не може бути виділена в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення цього іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно з ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду. Виселення ж громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч. 4 ст. 109 ЖК УРСР).

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині виселення ОСОБА_4 з будинку та зняття її з реєстраційного обліку, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок, який є предметом договорів іпотек, придбаний відповідачем не лише за рахунок отриманих кредитних коштів, Ѕ його частки належала ОСОБА_4 до укладення договорів кредиту та іпотеки, а тому враховуючи позовні вимоги банку про її виселення з будинку, її не може бути виселено без надання іншого постійного (чи тимчасового) жилого приміщення. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 1449цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, при вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.