Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсною Додаткової угоди до Договору про резервування торгового місця,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд визнати Додаткову угоду від 26 квітня 2014 року до Договору резервування торгового місця від 31 червня 2010 року недійсною, стягнути з відповідачки на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 173 485 грн у порядку ч. 2 ст. 230 ЦК України та судові витрати.

Зазначила, що на виконання Додаткової угоди від 26 квітня 2014 року до Договору про резервування торгового місця від 31 червня 2010 року, за придбання торгових місць АДРЕСА_1, вона під розписку передала відповідачці грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США за купівлю-продаж торгового місця.

Вважає, що відповідачка ввела її в оману, оскільки після укладення Додаткової угоди від 26 квітня 2014 року позивачкою було з'ясовано, що відповідачка не мала права на укладення Додаткової угоди, оскільки у неї не було прав на передані нею павільйони, що вказані павільйони є самочинним будівництвом, на які не оформлювалась дозвільна документація на їх зведення, про що відповідачці було відомо, але вона обманним шляхом начебто передала право на інвестування вищевказаних павільйонів, які вже були споруджені та до часу їх передання позивачу та експлуатувалися іншими особами.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано Додаткову угоду від 26 квітня 2014 року до Договору резервування торгового місця від 31 червня 2010 року недійсною.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 173 485 грн в порядку ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсною Додаткової угоди до Договору про резервування торгового місця, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.