Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_7, спадкоємцями якого за законом є вона та відповідач ОСОБА_5 За життя ОСОБА_7 склав заповіт, за яким усе належне йому майно на день смерті він заповів ОСОБА_8 Їй ця обставина була відома і тому вона у визначений законом строк не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 Однак 22 липня 2014 року їй стало відомо про наявність рішення суду, за яким було задоволено позов ОСОБА_5 та визнано заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 недійсним. У зв'язку з цим вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, однак їй було відмовлено у зв'язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки такий пропущений нею з поважних причин.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, - протягом двох місяців.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин, які б заважали ОСОБА_4 подати у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 При цьому апеляційний суд зробив правильний висновок, що обставини, на які посилалася позивач, а саме наявність заповіту від 6 грудня 2011 року, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та розгляд справи за позовом ОСОБА_5 про визнання даного заповіту недійсним, не дають підстав для висновку, що у ОСОБА_4 існували труднощі для прийняття спадщини шляхом подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 4 листопада 2015 року, у справі № 6-1486цс15.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.