Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", подану представником Тафіївим В.Ф., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2014 року,

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_7 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11394613000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 72 900 доларів США зі сплатою 15,5% річних з кінцевим терміном повернення коштів до 17 вересня 2018 року.

Того ж дня у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, предметом якого є належна на праві власності останньому квартира АДРЕСА_1, загальною площею 81 кв. м.

8 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" а ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "УкрСиббанк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за даним кредитним та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 неналежним чином виконує умови кредитного договору і внаслідок цього її заборгованість станом на 26 червня 2013 року становить 121 227,11 доларів США, а також те, що ПАТ "Дельта Банк" згідно з умовами договору про відступлення права вимоги має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив в рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_7 звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81 кв. м., що належить ОСОБА_6, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на вказану квартиру та виселення відповідача і інших осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх реєстраційного обліку за вказаною адресою. Також позивач просив надати право ПАТ "Дельта Банк" на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, у тому числі у бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, нотаріусів, органів державної реєстрації прав, будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для реалізації права власності та зобов'язати відповідача передати позивачу правовстановлюючі документи на вказану квартиру, ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру) та інші документи.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2014 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_7 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11394613000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 72 900 доларів США зі сплатою 15,5% річних з кінцевим терміном повернення коштів до 17 вересня 2018 року.

Того ж дня у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, предметом якого є належна на праві власності останньому квартира АДРЕСА_1, загальною площею 81 кв. м.

8 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" а ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "УкрСиббанк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за даним кредитним та забезпечувальними договорами.

ПАТ "Дельта Банк" стверджувало, що 21 січня 2012 року та 10 лютого 2013 року ними було надіслало на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 письмові вимоги про усунення порушень умов договору про надання споживчого кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак належних та допустимих доказів, які б свідчили про вручення цих вимог суду надано не було.

Судом також було встановлено, що заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором станом на 26 червня 2013 року становила 121 227,11 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України у еквіваленті складало 1 968 968 грн 28 коп., з яких: 71 298,82 доларів США - заборгованість за кредитом, 49 928,29 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Суд встановив, що квартира АДРЕСА_1, на яку просить звернути стягнення позивач, є єдиним місцем, яке є придатним та може використовуватися для проживання відповідача (іпотекодавця) та його сім'ї.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про заставу", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Частиною 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вказаний вище закон розповсюджується на спірні правовідносини, які склалися між сторонами у справі, оскільки загальна площа квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, не перевищує 140 кв. м. і є місцем постійного проживання майнового поручителя ОСОБА_6 З урахуванням цього висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Дельта Банк", оскільки протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) вказане іпотечне майно не може бути примусово відчужене, є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", подану представником Тафіївим В.Ф., відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.