6-45301св14 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 25.02.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Слобожанське РУ" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Слобожанське РУ" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 листопада 2014 року,

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Слобожанське РУ" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 23 червня 2006 року та додатковими угодами до нього № 1 від 21 серпня 2007 року та № 2 від 1 серпня 2008 року, укладеними між Банком та ОСОБА_4, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 262 600 грн зі строком повернення до 23 березня 2016 року із сплатою 14% річних. Виконання умов указаного договору забезпечено іпотечним договором від 23 червня 2006 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 43,2 кв.м, що належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя. Дружина іпотекодавця ОСОБА_5 надала свою згоду на передачу квартири в іпотеку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року позов задоволено.

Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 43,2 кв.м, що є предметом іпотеки. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - застосування процедури продажу шляхом надання права позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною предмету іпотеки для подальшої реалізації 277 490 грн.

За рахунок грошових коштів, виручених від продажу предмета іпотеки задовольнити вимоги позивача за кредитним договором від 23 червня 2006 року, розмір якої станом на 15 січня 2013 року становить 1 124 866,24 грн та до складу входить: строкова заборгованість по кредиту у сумі 96 791,52 грн; прострочена заборгованість за кредитом у сумі 145 350 грн; строкова заборгованість по процентам у сумі 1 300,27 грн; прострочена заборгованість по процентам у сумі 68 731,17 грн; прострочена заборгованість за комісійною винагородою 18 460,78 грн; штраф за прострочення погашення кредиту 1 300 грн; пеня за прострочення погашення процентів у сумі 262 283,75грн; пеня за прострочення погашення кредиту 472 668 грн; пеня за прострочення погашення комісійної винагороди 57 980,75 грн.

З метою забезпечення збереження предмету іпотеки та надання Банку можливості вільно реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, передано квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 43,2 кв.м, в управління позивачу до моменту укладення договору купівлі-продажу.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що 23 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, 21 серпня 2007 року та 1 серпня 2008 року додаткові угоди до нього, за умовами яких останній кредит у розмірі 262 600 грн зі строком повернення до 23 березня 2016 року зі сплатою 14% річних.

У рахунок забезпечення виконання умов указаного договору між Банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 43,2 кв.

Згідно п. 6.2 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя, дружина іпотекодавця ОСОБА_5 надала свою згоду на передачу квартири в іпотеку.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що боржник не виконав умови кредитного договору, а тому Банк має право на погашення виниклої заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що рішенням місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки

ОСОБА_5, яка є співвласником предмета іпотеки та не була залучена до участі у справі.

Установлено, що предметом іпотеки, належать іпотекодавцю та його дружині, ОСОБА_5, на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 11, 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не роз'яснив позивачеві його права на подачу заяви про залучення ОСОБА_5, яка є дружиною ОСОБА_3 та співвласником заставленого майна, до участі у справі в якості співвідповідача, хоча оскаржені судові рішення безпосередньо стосуються її прав, обов'язків та інтересів.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду, не мав права на залучення ОСОБА_5 в якості співвідповідача, оскільки діюче цивільно-процесуальне законодавство не передбачає залучення до розгляду у справі співвідповідача на стадії апеляційного провадження.

У зв'язку з цим підлягає скасуванню як рішення апеляційного суду, так і рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства та те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Слобожанське РУ" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 12 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.