Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 08 серпня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки "Рено Кліо", державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, у результаті якої його автомобіль отримав механічні пошкодження на загальну суму 15 348 грн. 38 коп. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2009 року винним у ДТП визнано ОСОБА_4, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у закритому акціонерному товаристві "Фінансова група "Страхові традиції" (далі - ЗАТ "ФГ "Страхові традиції"). Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2010 року з цього товариства на його, позивача, користь стягнуто: матеріальні збитки у розмірі 15 348 грн. 38 коп., вартість експертного дослідження у розмірі 475 грн., комісію за платежі у розмірі 5 грн., державне мито у розмірі 158 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. Проте рішення суду товариство не виконало, збитки не відшкодувало, а постановою господарського суду м. Києва від 17 січня 2013 року це товариство визнано банкрутом. Ураховуючи викладене, позивач просив повторно стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) матеріальні збитки, завдані у результаті ДТП, у розмірі 15 348 грн. 38 коп., вартість експертного дослідження у розмірі 475 грн. та комісію за платежі у розмірі 5 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 15 348 грн. 38 коп., вартість експертного дослідження у розмірі 475 грн., комісію за платежі у розмірі 5 грн. та судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

У касаційній скарзі МТСБУ просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ЗАТ "ФГ "Страхові традиції", в якому був застрахований винуватець ДТП, визнано банкрутом, а тому збитки, завдані у результаті цього ДТП, повинні бути відшкодовані позивачеві за рахунок коштів фонду страхових гарантій.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 08 серпня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки "Рено Кліо", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 У результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження на загальну суму 15 348 грн. 38 коп.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2009 року винним у ДТП визнано ОСОБА_4, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ЗАТ "ФГ "Страхові традиції".

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2010 року із ЗАТ "ФГ "Страхові традиції" на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальні збитки у розмірі 15 348 грн. 38 коп., вартість експертного дослідження у розмірі 475 грн., комісію за платежі у розмірі 5 грн., державне мито у розмірі 158 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що ЗАТ "ФГ "Страхові традиції" не виконало рішення суду, збитки йому не відшкодувало, а постановою господарського суду м. Києва від 17 січня 2013 року це товариство визнано банкрутом.

Задовольняючи такий позов, суди не звернули уваги на наступне.

Згідно ч. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у редакції, що діяла на момент визнання ЗАТ "ФГ "Страхові традиції" банкрутом, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із ст. 14 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 зазначеного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Суди у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірили та не встановили, чи звертався ОСОБА_3 до господарського суду із заявою щодо грошової вимоги до ЗАТ "ФГ "Страхові традиції", чи включена така вимога до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів цього товариства, чи здійснив ліквідатор відповідну виплату та чи достатньо у ЗАТ "ФГ "Страхові традиції" коштів та майна для задоволення вимог ОСОБА_3

Крім того, задовольняючи позов та стягуючи шкоду, завдану ОСОБА_3 у ДТП, суди не врахували положення ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України та не звернули уваги на те, що невиконання рішення суду, яким вимоги позивача були задоволені, не є підставою для пред'явлення таких самих вимог до іншої особи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.