Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 1 200 грн щомісячно на час навчання з 29 березня 2014 року по 1 вересня 2014 року. Свої вимоги мотивувала тим, що дитина є учнем 11 класу та приймає участь в зовнішньому незалежному оцінюванні при Українському центрі оцінювання якості освіти для отримання сертифікату. Дитині необхідно пройти медичне обстеження за направленнями лікарів та одягнути його на випускний вечір. Відповідач записаний батьком дитини, але з сім'єю не проживає, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має таку можливість. У зв'язку з наведеним звернулася до суду.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 травня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на корить ОСОБА_4 аліменти на утримання сина у розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 30 березня 2014 року до 1 вересня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2014 року рішення місцевого суду змінено, визначивши аліменти, які підлягають стягненню з ОСОБА_5, у розмірі 800 грн, починаючи з 30 березня 2014 року до 1 червня 2014 року. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів та період їх стягнення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 198- 200 СК України, оскільки обов'язок батьків утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, виникає незалежно від форми навчання.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 травня 2014 року в його нескасованій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.