Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мазур Л.М.

суддів: Коротуна В.М., Леванчука А.О.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 127 168 грн 61 коп.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона із відповідачем має спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Вказала, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на дитину в розмірі ј частини заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на те, що зобов'язання зі сплати аліментів відповідач виконує несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв'язку з чим у період з 10 лютого по 01 вересня 2012 року та з 01 вересня по 01 жовтня 2013 року виникла заборгованість, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення з виплати аліментів у розмірі 2 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) у розмірі 3 866 грн 20 коп. за період прострочення сплати аліментів з 01 жовтня 2013 року по 10 лютого 2015 року

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції частково погодився із розрахунком пені, наданим позивачкою, проте виходячи з того, що розмір пені значно перевищує розмір недоотриманих аліментів, врахував погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого по серпень 2012 року, а також вчасну сплату аліментів за спірний період з інших доходів та здійснення поточних аліментних платежів без прострочення, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 2 000 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позов, виходив з того, що з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з часу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, та розрахував суму пені в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з ОСОБА_3та перебуває на її утриманні (а. с. 9).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2012 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на дитину в розмірі ј частини заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10).

З розрахунків заборгованості відповідача зі сплати аліментів, здійснених державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малініною В.Р., вбачається, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період з лютого по серпень 2012 року з доходів як приватного підприємця, що становить 12 366 грн 69 коп., частково погашену 10 липня 2014 року у розмірі 500 грн, у зв'язку з чим заборгованість становить 11 866 грн 69 коп. Крім того, відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів за вересень 2013 року, яку погасив у квітні 2015 року.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України (435-15) неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на вказане колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на правові висновки Верховного Суду України та не врахував, що пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань.

Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд не врахував, що право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили та не пов'язується з моментом (часом) відкриття виконавчого провадження. Тобто право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не ставиться в залежність від того, чи існувала така заборгованість на час звернення до суду з такою вимогою чи від відкриття виконавчого провадження у справі, у зв'язку з чим апеляційний суд також неправильно визначився і з періодом стягнення неустойки.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.