Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Червинської М.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - шоста Одеська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2014 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_5 8 липня 2011 року, та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначала, що за умовами указаного договору вона передала у власність ОСОБА_5 належну їй спірну квартиру, а ОСОБА_5 зобов'язалася утримувати її та надавати допомогу. Однак, з грудня 2011 року вона неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором, а з листопада 2012 року припинила його виконувати, тому вона змушена звернутися до суду за захистом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2014 року у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 8 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Повернуто у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 744, 755- 756 ЦК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.