6-29015ск15 Про оскарження бездіяльності державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби міськрайонного управління юстиції та оскарження постанови про арешт майна - 24.02.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та постанову про накладення арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - другий міський ВДВС Хмельницького МУЮ) та на його постанову про арешт майна боржника, у якій просив визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати його винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 46738883 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого листа № 687/21573/14, виданого 25 листопада 2014 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення заборгованості у розмірі 38 380 грн, а також зобов'язати державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міського управління юстиції (далі - ВДВС Кам'янець-Подільського МУЮ) скасувати арешт, накладений на його майно постановою від 09 грудня 2014 року ВП № 45734432.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2015 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження № 46738883 відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Скасовано постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 09 грудня 2014 року ВП № 45734432.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2015 року змінено. Визнано неправомірними дії державного виконавця районного ВДВС Кам'янець-Подільського МУЮ про невирішення питання про закінчення виконавчого провадження та зобов'язано його винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2014 року в справі № 686/21573/14-ц задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 кошти у розмірі 38 000 грн та судові витрати у розмірі 380 грн, на виконання якого видано виконавчий лист № 686/21573/14-ц.

Постановою другого міського ВДВС Хмельницького МУЮ від 08 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного вище рішення суду.

Постановою державного виконавця другого міського ВДВС Хмельницького МУЮ від 09 грудня 2014 року прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3

19 січня 2015 року ОСОБА_3 на рахунок другого міського ВДВС Хмельницького МУЮ сплачено 468 грн, з яких: 380 грн на погашення судового збору перед ОСОБА_4, 38 грн - виконавчий збір та 50 грн - витрати на проведення виконавчих дій.

26 лютого 2015 року державний виконавець другого міського ВДВС Хмельницького МУЮ направив виконавчий лист № 686/21573/14-ц за належністю до районного ВДВС Кам'янець-Подільського МУЮ, де постановою державного виконавця Ціхоцького І.М. від 04 березня 2015 року відкрито виконавче провадження.

Також установлено, що представниками ОСОБА_3 неодноразово подавалися до державного виконавця заяви про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, у зв'язку із фактичним виконанням рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2014 року, що підтверджується розпискою стягувача ОСОБА_4 від 15 грудня 2014 року про отримання від ОСОБА_3 коштів у розмірі 38 000 грн.

У вказаній розписці, зокрема, зазначено про те, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 38 000 грн. Матеріальних та моральних претензій не має (а. с. 64).

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , зокрема, залишено поза увагою, що боржником виконано судове рішення у добровільному порядку.

Із такими висновками суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ст. ст. 383, 384 ЦПК України, ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_3 посилався на те, що бездіяльність державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки він фактично виконав судове рішення, про що неодноразово повідомляв державну виконавчу службу.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням положень ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦК України повно, всебічно та об'єктивно встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із фактичним виконанням у добровільному порядку ОСОБА_3 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2014 року, виконавче провадження з його виконання підлягало закінченню відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", що державним виконавцем вчасно не було здійснено.

При цьому суди правильно зазначили, що ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами існування у ОСОБА_3 інших боргових зобов'язань перед нею, на виконання яких вона б отримала кошти у розмірі 38 000 грн за розпискою від 15 грудня 2014 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних ухвалах, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2015 року у незміненій апеляційним судом її частині та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.