6-41850св14 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - 04.02.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Донбас Північний" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталась 16 травня 2013 року близько 12 год. 15 хв. за участю ОСОБА_4, яка, керуючи автомобілем "ВАЗ 11193", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ладожській у м. Дніпропетровську, де на перехресті з вул. Іліріоновською не виконала вимоги дорожнього знаку "Дати дорогу" та виїхала на вул. Іларіонівську, де здійснила зіткнення з мотоциклом "Сузукі", державний номер НОМЕР_2, яким керував він, внаслідок чого мотоцикл "Сузукі" отримав механічні пошкодження, а йому завдано тілесні ушкодження. Між ОСОБА_4 та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АСКО-Донбас Північний" (далі - ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний") було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка йому частково виплатила страхове відшкодування.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 16 734 грн 71 коп. та 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 775 грн 82 коп.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 16 397 грн 65 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 тис. грн. Стягнуто з ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" на користь ОСОБА_3 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 775 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду оскаржується тільки в частині позовних вимог до ОСОБА_4, тому в іншій частині не переглядається (ч. 1 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що пошкодження мотоцикла, що належить ОСОБА_3, а також моральну шкоду завдано внаслідок дій ОСОБА_4, яка на підставі ст. ст. 22, 1187, 1188 ЦК України зобов'язана відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду.

Скасовуючи рішення районного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що підстави для стягнення грошових сум зі страхувальника відсутні, оскільки у даному випадку не вбачається перевищення ліміту відповідальності страховика, на якого законом покладено обов'язок відшкодувати як майнову так і моральну шкоду.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 16 травня 2013 року приблизно о 12 год. 15 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем "ВАЗ 11193", державний номер НОМЕР_1, не виконала вимогу дорожнього знаку "Дати дорогу" та виїхала на вул. Іларіонівську, де здійснила зіткнення з мотоциклом "Сузукі", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні ДТП.

Згідно висновку авто-товарознавчого дослідження від 7 серпня 2013 року розмір майнової шкоди, завданої мотоциклу "Сузукі", державний номер НОМЕР_2 становить 34 654 грн 91 коп.

Відповідно до страхового полісу № АВ/3296984 автомобіль "ВАЗ 11193", державний номер НОМЕР_1 застраховано ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний".

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про обов-'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страхових полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

15 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" з заявою про виплату страхового відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Страхова компанія виплатила страхове відшкодування (з урахуванням франшизи) у розмірі 28 579 грн 09 коп., посилаючись на те, що сума ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З вказаного вбачається, що страховик відшкодовує оцінену шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах ліміту відповідальності страховика. При цьому франшиза відшкодовується не страховиком, а особою, яка завдала шкоду потерпілому.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не врахував, що франшиза має відшкодовуватись не страховиком, а винною особою, та дійшов до передчасного висновку про те, що оскільки у даному випадку ліміт відповідальності страховика не перевищено, то саме страховик, а не страхувальник, зобов'язаний відшкодувати шкоду потерпілому, чим позбавив потерпілу особу на отримання належних їй сум.

Також не можна повністю погодитись з висновком апеляційного суду щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди страхувальником.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Тобто, страховик відшкодовує моральну шкоду, яка полягає тільки у каліцтві або іншому ушкодженні здоров'я потерпілого, моральна шкода, яка полягає у настанні інших негативних явищ, відшкодовується особою, яка її завдала.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не з'ясував ступінь завданої моральної шкоди позивачу, у чому саме полягає така шкода, та на кого саме (страховика чи на винну особу, яка завдала шкоду) законодавством покладено обов'язок її відшкодування та дійшов до передчасного висновку про те, що саме страховик має відшкодувати потерпілому моральну шкоду у межах ліміту відповідальності страховика з урахуванням виплаченого страхового відшкодування.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлено всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.