Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Демяносова М.В., Ступак О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6), обґрунтовуючи вимоги тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 16 липня 2014 року, внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню важкості, що призвели до довготривалого розладу здоров'я. Від завданих ушкоджень вона лікувалася та продовжує лікуватися стаціонарно на даний момент. Зокрема, 23 червня 2014 року її прооперовано, здійснено тотальне ендопротезування лівого кульшового суглоба. Під час лікування їй надавалися та надаються препарати лікувального закладу, вона була вимушена придбати штучний суглоб та сплатити кошти за проведення операції. Позивач зазначала, що вона перенесла нервовий стрес від факту наїзду на неї автомобіля, усвідомлення нею спричинення тілесних ушкоджень, що призвели до моральних, психічних та душевних переживань через страждання, що тривають до цього часу. ОСОБА_5 не цікавиться її здоров'ям і на даний час жодних дій для того, щоб у добровільному порядку відшкодувати завдану їй моральну шкоду не вживає. Посилаючись на те, що її переслідує почуття страху, незахищеностіі тривоги, вона не може вести нормальне життя через заподіяне каліцтво на довготривалий час, ОСОБА_4просила стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди з ФОП ОСОБА_6 як власника джерела підвищеної небезпеки та ОСОБА_5 як особою винною у вчиненні злочину по 50 000 грн з кожного.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 50 000 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року змінено в частині розміру стягнення з ОСОБА_5 коштів на відшкодування моральної шкоди, зменшивши його з 50 000 грн до 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_5, позивачу було заподіяно ушкодження здоров'я у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, чим була зумовлена необхідність проходження тривалого курсу лікування та реабілітації, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ним завданої ОСОБА_4 немайнової шкоди.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсації заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із того, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу з урахуванням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, моральних страждань, розумності та справедливості слід визначити в розмірі 5 000 грн.

Висновок судів є правильним та узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Крім того, відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_6, суди виходили із того, що згідно з договором оренди, укладеним між останньою та товариством з обмеженою відповідальністю "Ярославь-Авто" від 28 листопада 2008 року, ФОП ОСОБА_6 транспортний засіб автобус "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП, надано у тимчасове платне користування (оренду). Угода була пролонгована кожного наступного року.

10 березня 2011 року між відповідачами укладено трудовий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_5 (водій) зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів автобусом на маршруті, визначеному ФОП ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_6 була застрахована страховою компанією "Брокбізнес", якою позивачу було відшкодовано майнову шкоду у розмірі 46 000 грн. та 6 000 грн моральної шкоди.

Крім того, від імені ФОП ОСОБА_6 її представником ОСОБА_7 було передано ОСОБА_4 5 000 грн, що останньою не заперечувалося.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відмову в стягненні моральної шкоди з ФОП ОСОБА_6, оскільки останньою у добровільному порядку було відшкодовано ОСОБА_4 завдану їй моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, спростовуються матеріалами справи, були предметом дослідження апеляційного суду та не знайшли свого підтвердження.

Оскільки зі змісту касаційної скарги не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.