Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М.,

Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року,

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про виселення.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 114 грн 70 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 цієї статті передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду

Цей порядок установлено ч. 3 ст. 109 ЖК України, яка передбачає примусове виселення громадян із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, на яке звернено стягнення, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судами встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 квітня 2012 року позовні вимоги банку задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКА0GA00000280 в розмірі 264 438 грн 79 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 2324).

01 листопада 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про добровільне погашення заборгованості за вказаним кредитним договором або добровільне звільнення вказаної квартири в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги (а. с. 2528).

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.