Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року,

У квітні 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 липня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2621/0708/77-142, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 120 000 доларів США, з цільовим використанням кредиту для придбання нерухомості, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх платежів до 29.06.2028 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів та з оплатою 13% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 01.07.2008 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1

За договір факторингу від 28.11.2012 року укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор плюс" банк уступив право вимог за вказаними договорами ТОВ "ФК "Вектор плюс".

28.11.2012 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" за договором факторингу передав право вимоги за зазначеними договорами ТОВ "Кредитні ініціативи".

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 01 квітня 2014 року виникла заборгованість, яка становила 2 493 978 грн 09 коп.

Враховуючи вказане, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки належну на праві власності ОСОБА_4, земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - будівництво, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 8000000000:90:277:0039, оцінену в сумі 762 140 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і яка належить на праві власності ОСОБА_4 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 993175, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю за № 10-7-08693, згідно іпотечного договору № 2621/0708/77-142-Z-1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 01 липня 2008 року за реєстровим № 2196, яка є предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором для задоволення вимог ТОВ "Кредитні ініціативи", як правонаступника ПАТ "Сведбанк", що виникли на підставі кредитного договору № 2621/0708/77-142 від 01.07.2008року, в загальній сумі 2 493 978 грн. 09 коп. та 3 654 грн. судового збору, а всього - 2 497 632 грн. 09 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.

Задовольняючи позов, суди вірно виходили із того, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, заборгованість за кредитними договорами підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.