Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю аграрної фірми "Нефедівське", ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка") звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю аграрної фірми "Нефедівське" (далі - СТОВ АФ "Нефедівське"), ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилалося на те, що 12 листопада 2014 року між позивачем та СТОВ АФ "Нефедівське" укладений договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого останньому надані грошові кошти у розмірі 250 000 грн строком до 26 грудня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання безпроцентної позики 12 листопада 2014 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про надання безпроцентної позики.

Позичальник порушив умови виконання договору, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 250 000 грн, пеню в розмірі 51 794 грн 52 коп., інфляційні нарахування в розмірі 110 875 грн, 28 % річних, передбачених договором, в розмірі 32 027 грн 40 коп. та штраф в розмірі 125 000 грн.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позичальник повернув позикодавцеві позику 13 листопада 2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2014 року між ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та СТОВ АФ "Нефедівське" укладений договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого останньому надані грошові кошти в розмірі 250 000 грн строком до 26 грудня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання безпроцентної позики 12 листопада 2014 року між ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ОСОБА_6 укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про надання безпроцентної позики.

Платіжним дорученням від 13 листопада 2014 року № 6689 СТОВ АФ "Нефедівське" перерахувало ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" 250 000 грн, зазначивши у графі про призначення платежу - "Повернення коштів згідно договору від 12 вересня 2013 року № 412 (а. с. 49).

Разом з тим СТОВ АФ "Нефедівське" надало до суду додаткову угоду до договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 12 вересня 2013 року № 412-СГТ, згідно з якою воно зобов'язувалося прийняти та оплатити трактор колісний. З договору не вбачається, що СТОВ АФ "Нефедівське" отримувало від продавця будь-які кошти (а. с. 7581).

Разом з тим у додатковій угоді від 30 жовтня 2014 року до договору купівлі-продажу від 12 вересня 2013 року № 412-СГТ ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та СТОВ АФ "Нефедівське" зазначили, що на момент її укладення між ними немає неврегульованих спорів з приводу виконання основного договору, а також будь-яких невиконаних зобов'язань (а. с. 74)

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вказуючи на те, що позичальник повернув позивачу кошти, суд першої інстанції посилався на платіжне доручення від 13 листопада 2014 року № 6689 на суму 250 000 грн (а. с. 49).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Крім того, пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже, у справі, яка переглядається, суди помилково прийняли до розгляду позовні вимоги ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до СТОВ АФ "Нефедівське".

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Відповідальність ОСОБА_6 як поручителя передбачена лише у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником СТОВ АФ "Нефедівське" своїх зобов'язань за договором позики.

СТОВ АФ "Нефедівське" заперечувало щодо наявності невиконаних зобов'язань перед ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", надало докази про відсутність будь-яких невиконаних грошових зобов'язань за договором від 12 вересня 2013 року № 412-СГТ, яке не спростувало зазначені заперечення, посилалось лише на неможливість дослідження доказів, що стосуються інших договірних відносин між сторонами.

Разом з тим відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 (v0006700-09) "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України) у порядку, передбаченому ст. ст. 185, 187, 189. Тому посилання представника ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" на неможливість дослідження у даній справі доказів, що стосуються виконання інших зобов'язань, що існували між сторонами, не ґрунтується на вимогах закону.

Оскільки позивачем не надано беззаперечних доказів про наявність у СТОВ АФ "Нефедівське" перед ним невиконаних грошових зобов'язань, суди обґрунтовано відмовили у позові про стягнення заборгованості з поручителя.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 337, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" задовольнити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю аграрної фірми "Нефедівське" про стягнення заборгованості за договором позики скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю аграрної фірми "Нефедівське" про стягнення заборгованості за договором позики закрити.

В іншій частині рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.