Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоГвоздика П.О., суддів: Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Кузнецовської міської ради Рівненської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності та стягнення вартості частини майна, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності та стягнення вартості частини майна.

Посилалась на те, що вона з 1994 року почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_13 За період спільного проживання вони на земельній ділянці, належній ОСОБА_13, за життя останнього побудували житловий будинок, який був закінчений будівництвом, проте не зданий в експлуатацію. Крім того, з дозволу батька ОСОБА_13 - ОСОБА_14 - на земельній ділянці останнього ними побудований сарай. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер. Оскільки на будинок, зведений на земельній ділянці, належній ОСОБА_13, право власності за його життя не набуте, позивачка просила встановити факт проживання її з ОСОБА_13 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 1994 року по день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, які були використані в процесі будівництва будинку, а також їх вартість об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_13; визнати за нею право на Ѕ частини будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, які були використані в процесі будівництва будинку.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_13 та ОСОБА_6 без укладення шлюбу у період з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, з яких споруджено новостворене майно - завершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 89,4 кв. м, - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_13 та ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ ідеальної частки будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, з яких споруджено новостворене майно - завершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 89,4 кв. м. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року скасовано у частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю за період з 1994 року по 01 січня 2004 року та в частині вимог про визнання будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, з яких споруджено новостворене майно - завершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 89,4 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_6 на них права власності на Ѕ ідеальної частки та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав позовні вимоги доведеними та обґрунтованими.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 1994 року по 01 січня 2004 року КпШС України (2006-07) , що діяв на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено. Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу передбачено лише у Сімейному кодексі України (2947-14) , який набрав чинності 01 січня 2004 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та визнання на нього права власності, апеляційний суд вважав, що позивачкою не доведено, що вона своєю працею чи коштами брала участь у будівництві спірного будинку та доказів укладання письмової угоди про спільну участь у будівництві.

Судами встановлено, що починаючи з 1994 року ОСОБА_6 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_13

На земельній ділянці, належній ОСОБА_13, останній побудував житловий будинок, який був закінчений будівництвом, проте не зданий в експлуатацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер.

Як вбачається з довідки відділу ДРАЦС Кузнецовського міського управління юстиції від 02 вересня 2008 року № 03-50, реєстрація шлюбу між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 була призначена на 15 вересня 2008 року (а. с. 134).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (v0016700-98) (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР (1540-06) та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) . Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність" (чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною 2 ст. 112 ЦК Української РСР від 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України "Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справа № 6-135цс13).

Матеріали цивільної справи не містять доказів, що ОСОБА_6 брала участь у будівництві житлового будинку та сараю, що зведений на земельній ділянці ОСОБА_14 Сам факт отримання за вказаний період заробітної плати не може бути доказом участі у будівництві будинку.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доказам про придбання будівельних матеріалів та правильно зазначив, що квитанції про придбання будівельних матеріалів виписані на ОСОБА_13 та на інших осіб, жодної квитанції про оплату ОСОБА_6 будівельних матеріалів позивачкою не надано.

Апеляційний суд правильно вказав, що позивачкою не доведено, що вона своєю працею чи коштами брала участь у будівництві спірного будинку та не надала письмової угоди про спільну участь у будівництві.

При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясував всі обставини справи та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині встановлення факту проживання однією сім'єю з 1994 року по 01 січня 2004 року та в частині визнання об'єкта спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 337, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.