Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року,

У січні 2009 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний борг № 1520-04/07, за яким відповідач отримав 35 000 доларів США зі сплатою 13 % річних, строком до 21 листопада 2018 року.

Того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір, за яким остання передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань, станом на 12 січня 2009 року у нього виникла заборгованість перед банком у розмірі 2304,52 долари США, з яких: за процентами - 2201,47 доларів США, що еквівалентно 16 951, 32 грн, за сплатою пені за період із 30 квітня 2008 року до 12 січня 2009 року - 103,05 доларів США, що еквівалентно 793,49 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2009 року позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача 17 948,65 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2009 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та стягнення з неї судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2009 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 23 листопада 2007 року укладено договір про іпотечний борг, відповідно до якого відповідач отримав від банку 35 000 доларів США кредитних коштів зі сплатою 13 % річних, строком до 21 листопада 2018 року.

Того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким остання на забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у нього виникла перед банком заборгованість, яку позивач просив стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 та з іпотекодавця ОСОБА_2

За умовами іпотечного договору іподтекодержатель набуває право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.

Аналогічне правило міститься в ст. 589 ЦК України.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) встановлено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону "Про заставу", ст. ст. 1, 11 Закону "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст. ст. 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

У зв'язку із викладеним солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2, як солідарного боржника, й ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові банку, апеляційний суд правильно виходив із того, що ОСОБА_2, як іпотекодавець, несе майнову відповідність за боржника виключно в межах вартості предмета іпотеки і не може нести солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за невиконання останнім своїх зобов'язань.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.