6-29851зп14 Про визнання кредитного договору частково нікчемним та визнання дій протиправними - 02.02.2015 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково нікчемним та визнання дій протиправними,

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 червня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала в кредит 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 36 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте взятих за цим договором зобов'язань відповідач не виконує належним чином, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 24 276 грн 83 коп., з яких: 7 981 грн 05 коп. - заборгованість за кредитом; 14 663 грн 55 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн; штраф (процентна ставка) у сумі 1 132 грн 23 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Не погоджуючись із позовом ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, вимоги якого під час розгляду справи змінила, та остаточно просила визнати нікчемними положення Умов та правил надання банківських послуг у частині надання права банку будь-коли змінювати кредитний ліміт без повідомлення клієнта (п. п. 3.2, 5.3); п. 8.6 у частині нарахування штрафу у розмірі 500 грн + 5 % від суми позову. Крім того, просила визнати нікчемними положення, що містяться у Тарифах про умови кредитування з використанням платіжної картки: встановлену 200 % плату за несвоєчасне погашення кредитного ліміту; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом; визнати нікчемними зміни суми кредитного ліміту за договором з 5 тис. грн до 7 981 грн 05 коп.; визнати нікчемними зміни строку дії кредитного договору до 31 січня 2012 року; визнати протиправним нарахування процентів за користування кредитом, виходячи з 72 % річних; визнати протиправним нарахування процентів за період з 01 липня 2006 року до 31 січня 2012 року, виходячи з 36 % річних; визнати протиправними дії щодо нарахування процентів на суму, більшу ніж 5 000 грн, виходячи з 36 % річних.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2006 року в розмірі 24 276 грн 83 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2013 року залишено без змін.

У листопаді 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: п. 7 ч. 11 ст. 11, ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 261 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на:

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, якою оскаржувані рішення про задоволення позовних вимог залишено без змін;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року в справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою оскаржуване рішення апеляційного суду про задоволення позовних вимог скасовано, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року про відмову в задоволенні позовних вимог залишено в силі;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2014 року в справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою оскаржуване рішення апеляційного суду про задоволення позовних вимог скасовано, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2014 року про відмову в задоволенні позовних вимог залишено в силі;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року в справі за позовом про стягнення заборгованості, якою оскаржуване рішення апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог скасовано, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2013 року про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду залишено в силі.

Згідно з п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Проте зі змісту наданих у приклад неоднакового застосування норм матеріального права копій ухвал суду касаційної інстанції не вбачається передбаченої п. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року, оскільки у зазначених ухвалах фактичні обставини справи не є тотожними у порівнянні з ухвалою суду, про перегляд якої подано заяву.

Наведені заявником доводи щодо неоднакового застосування норм матеріального права, на які посилається заявник, зводяться до його незгоди з оцінкою судом фактичних обставин справи щодо конкретного спору, а тому не можуть бути підставами згідно з вимогами п. 1 ст. 355 ЦПК України для перегляду судового рішення.

Із урахуванням вищевказаного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року Верховним Судом України.

Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково нікчемним та визнання дій протиправними, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року відмовити.