Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Парінової І.К., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року,

У лютому 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, обґрунтовуючи вимоги тим, що 19 серпня 2012 року на автодорозі Київ - Чернігів в с. Лемеші Козелецького району Чернігівської області між автомобілем "Тата", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілем "Шкода фабіа", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вищевказаного правопорушення.

Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим ОСОБА_2 було заподіяно матеріальні збитки у розмірі 34 414 грн 23 коп.

12 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір фінансового лізингу строком на 60 місяців, предметом якого був автомобіль "Шкода фабіа", державний номерний знак НОМЕР_2.

20 березня 2012 року між ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (згодом перейменовано на ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах") та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є вищезазначений автомобіль.

За договором страхування наземного транспорту від 20 березня 2012 року вигодонабувачем є ПАТ КБ "ПриватБанк". Проте 29 жовтня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" з листом про виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2

Оскільки ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" виплатила страхову суму у розмірі 33 672 грн 08 коп. ОСОБА_2, то позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь страхове відшкодування у розмірі 34 102 грн. 08 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2014 року, позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 34102 грн. 08 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року, рішення суду першої інстанції змінено: виключено з абзацу першого резолютивної частини рішення слова "в порядку регресу"; зменшено суму відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування з 34 102 грн. 08 коп. до 33 672 грн. 08 коп.; зменшено розмір стягнутого судового збору з 341 грн. 02 коп. до 336 грн. 72 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1, як до особи відповідальної за збитки в порядку регресу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1, як до особи відповідальної за збитки в порядку суброгації.

Судами встановлено, що 19 серпня 2012 року на автодорозі Київ - Чернігів в с. Лемеші Козелецького району Чернігівської області між автомобілем "Тата", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілем "Шкода фабіа", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вищевказаного правопорушення.

Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим ОСОБА_2 було заподіяно матеріальні збитки у розмірі 34 414 грн 23 коп.

12 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір фінансового лізингу строком на 60 місяців, предметом якого був автомобіль "Шкода фабіа", державний номерний знак НОМЕР_2.

20 березня 2012 року між ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (згодом перейменовано на ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах") та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є вищезазначений автомобіль.

За договором страхування наземного транспорту від 20 березня 2012 року вигодонабувачем є ПАТ КБ "ПриватБанк".

ПАТ КБ "ПриватБанк" 29 жовтня 2012 року звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" з листом про виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2

ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" виплатила ОСОБА_2 страхову суму у розмірі 33 672 грн 08 коп.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Регрес це коли страховику надається право стягнути суму виплаченого страхового відшкодування зі свого ж страхувальника або застрахованої особи. Регрес в страхуванні не є поширеним і передбачений законом лише для окремих випадків.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" підлягає стягненню страхове відшкодування в порядку суброгації, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, ухваливши законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.