Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про скасування усиновлення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати усиновлення ним ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прізвище, ім'я та по-батькові після усиновлення - ІНФОРМАЦІЯ_2), актовий запис про усиновлення від 11 червня 1970 року № 25.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 27 травня 1970 року, він та його покійна дружина, усиновили дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із настанням повноліття поведінка усиновленого щодо усиновлювачів почала погіршуватись, а після смерті дружини поведінка сина призвела до того, що фактичне проживання однією сім'єю стало неможливим.

У 1986 році позивач подарував відповідачу будинок по АДРЕСА_1, а сам залишився проживати у будинку по АДРЕСА_2 у цьому ж місті, але поведінка сина не змінилась.

22 липня 2014 року усиновлений вчинив протиправні дії щодо усиновлювача, під час яких висловлювався на його адресу брутальною лайкою, а потім вдарив. 25 жовтня 2014 року відповідач прийшов до його домоволодіння та знову вчинив сварку, під час якої брутально висловлювався на його адресу, намагався вдарити, погрожував вбивством. Такі дії відповідача загрожували його життю і здоров'ю, що є підставою для скасування усиновлення.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2015 року, в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про скасування усиновлення відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 СК України скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено підстав для скасування усиновлення, оскільки надані ним постанова Семенівського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2014 року та постанова слідчого СВ Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 02 березня 2015 року, з огляду на їх зміст, не є достатніми доказами для скасування усиновлення.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.

Такі висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про те, що судами дано неналежну оцінку доказам у справі, не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів у справі, що не входить до його повноважень відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ч. 3 ст. 238 СК України до правовідносин між сторонами, спростовуються висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування судом першої інстанції вказаної норми матеріального права, на яку позивач не посилався, як на підставу позову, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.