Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2014 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі - ТОВ "Промтоварний ринок") від 23 січня 2012 року його було звільнено з посади контролера-касира чергової зміни складської товарно-розвантажувальної площі № 3 з автостоянкою № 3 ТОВ "Промтоварний ринок" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач, не погоджуючись зі звільненням його з роботи, просив суд визнати наказ про звільнення від 23 січня 2012 року незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку, що позивача, з яким укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, було звільнено з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема, були наявні та достовірно підтверджені докази того, що, обслуговуючи грошові цінності згідно з своїми трудовими обов'язками, ОСОБА_4 вчинив винні дії, які дали підставу роботодавцю для висновку про втрату довіри.

Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.