6-41015св14 Про визнання договорів оренди землі недійсними - 28.01.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "Новий світанок" до фермерського господарства "АІС Агро", ОСОБА_6 про визнання договорів оренди землі недійсними, за касаційною скаргою фермерського господарства "АІС Агро" на рішення Турійського районного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року,

ФГ "Новий світанок" звернулося до суду з позовом до ФГ "АІС Агро", ОСОБА_6 про визнання договорів оренди землі недійсними.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 1,54 га, що розташована в с. Ставки на території Овлочинської сільської ради. 15 березня 2010 року між ФГ "Новий світанок" та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,54 га, розташованої на території Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області.

15 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 та ФГ "АІС Агро" були укладені договори оренди, відповідно до яких останньому були передані в оренду земельна ділянка площею 0,65 га та земельна ділянка площею 0,89 га.

Посилаючись на те, що вказані договори оренди укладені в порушення вимог цивільного законодавства та порушують його права як орендаря спірних земельних ділянок, позивач просив суд визнати недійсними вказані договори.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та Фермерським господарством "АІС Агро" на земельну ділянку площею 0,65 га, що зареєстрований Реєстраційною службою Турійського районного управління юстиції Волинської області від 14 квітня 2014 року за № 12410035.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та Фермерським господарством "АІС Агро" на земельну ділянку площею 0,89 га, що зареєстрований Реєстраційною службою Турійського районного управління юстиції Волинської області від 14 квітня 2014 року за № 12410398.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Турійського районного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2010 року ФГ "Новий світанок" є орендарем земельних ділянок ОСОБА_6, яка в односторонньому порядку відмовила

ся від зазначеного договору і в період його дії уклала нові договори оренди від 15 жовтня 2013 року з іншим орендарем, чим порушила права позивача.

Проте, повністю з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів не відповідають з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 1,54 га, що розташована в с. Ставки на території Овлочинської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 08 квітня 2008 року.

15 березня 2010 року між ФГ "Новий світанок" та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,54 га, розташованої на території Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Статтями 14, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Зі змісту договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2010 року вбачається, він зареєстрований у Овлочинській сільській раді 02 червня 2010 року за № 159.

Однак, як вбачається з витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав і їх обтяжень, які містяться в матеріалах справи, на підставі договорів оренди б/н від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_6 є орендодавецем (власником) земельної ділянки площею 0,65 га та земельної ділянки площею 0,89 га, а орендарем вказаних земельних ділянок є ФГ "АІС Агро".

Задовольняючи частково позовні вимоги про визнання договорів оренди недійсними, суди не врахували, що наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року № 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства " (z0408-03) Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 року за № 408/7729 (z0408-03) , установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Крім того, суди не звернули уваги, що оспорювані договори оренди земельної ділянки містять всі умови та пройшли державну реєстрацію у Реєстраційній службі Турійського районного управління юстиції у Волинській області.

Натомість, договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачем та ОСОБА_6, належним чином не зареєстровані.

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули і помилково дійшли висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до частини другої статті 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фермерського господарства "АІС Агро" задовольнити частково.

Рішення Турійського районного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.