Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец - ВАК", про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року, в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) майнові права на спірну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. ОСОБА_8 набула права власності на завершену будівництвом квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, який укладено не з іпотекодавцем, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, обтяження, відповідно до умов договору про іпотеку майнових прав, на новозбудовану квартиру не зареєстроване, сторони не уклали додаткової угоди до іпотечного договору в частині зміни предмета іпотеки, а тому апеляційний суд дійшов висновку про не набуття ОСОБА_8 статусу іпотекодавця.

Зазначені висновки судів відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судами встановлено, що 9 жовтня 2007 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец - Капітал" (далі - ТОВ "Телец - Капітал") та ОСОБА_9 укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого за останньою закріплено об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1.

9 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 92 374 дол. США для фінансування будівництва, відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 9 жовтня 2007 року, зі строком повернення грошових коштів до 8 жовтня 2022 року та зі сплатою 13 % річних.

На забезпечення належного виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору, 9 жовтня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ Телец - ВАК" укладено договір поруки.

Також, 9 жовтня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2.

Того ж дня, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу внесено запис про обтяження предмета іпотеки.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, станом на 12 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 164 499, 64 дол. США, що еквівалентно 2 590 801 грн 35 коп.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Судами встановлено, що 18 жовтня 2010 року ТОВ "Телец - ВАК" отримало сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, який підтверджує готовність об'єкта до експлуатації (адреса багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_4

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не оформила та не зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру. Листом повідомила ТОВ "Телец - ВАК" про неможливість повернення нею кредиту та про відмову від прав на квартиру на користь товариства.

Протоколом зборів учасників ТОВ "Телец - Капітал" від 22 грудня 2010 року прийнято рішення про відкріплення об'єктів інвестування від довірителів та припинення управління коштами. Актом від 23 грудня 2010 року майнові права на вищезазначені об'єкти інвестування передано ТОВ "Телец - ВАК".

23 лютого 2011 року ТОВ "Телец - ВАК" отримало свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

13 вересня 2011 року між ТОВ "Телец - ВАК" та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3.

Встановлено, що на час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 записи про заборону відчуження нерухомого майна та про обтяження квартири іпотекою відсутні.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (ст. 19 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 1.9 договору іпотеки від 9 жовтня 2007 року передбачено, що після завершення будівництва та прийняття нерухомого майна, а також після оформлення та реєстрації в установленому законом порядку права власності на нього за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки, При цьому, нотаріус за повідомленням іпотеко держателя та за рахунок іпотекодавця реєструє обтяження іпотекою вже збудованої нерухомості, а сторони протягом трьох робочих днів укладають додаткову угоду до договору іпотеки, в якій змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав - відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на це нерухоме майно. Зазначеною додатковою угодою можуть буьти передбачені інші умови за згодою сторін (зміни, пов'язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомості, зокрема, площі, планування приміщень тощо). Зазначена додаткова угода є підставою для перереєстрації заборони відчуження предмета іпотеки.

Судами встановлено, що після завершення будівництва та прийняття житлового будинку в експлуатацію, позивачем не було зареєстровано обтяження спірної квартири, сторони іпотечного договору не уклали додаткової угоди щодо зміни предмета іпотеки.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суди дійшли правильного висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" не було вчинено дій щодо виконання умов іпотечного договору, реєстрації обтяження іпотекою новозбудованої нерухомості, а також не було укладено додаткової угоди до іпотечного договору про зміну предмета іпотеки.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.