Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ДьоміноїО.О., Демяносова М.В., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором в розмірі 77 799 грн 1 коп. з яких: 35 639 грн 84 коп. заборгованість по основному боргу; 929 грн 16 коп. заборгованість по нарахованій пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1 871 грн 72 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10 515 грн 77 коп. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; 22 346 грн 11 коп. заборгованість по нарахованим процентам; 640 грн 04 коп. нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 1 088 грн 79 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 4 767 грн 58 коп. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту та витрати із сплати судового збору в сумі 777 грн 99 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року рішення міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року змінено, викладено резолютивну частину у наступній редакції:

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Закарпатського обласного управління 130 442 грн 36 коп. кредитної заборгованості, яких: 85 612 грн 87 коп. - заборгованість по основному боргу, 29 307 грн 43 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 929 грн 16 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 871 грн 72 коп. - 3 % річних через несвоєчасне погашення кредиту, 10 515 грн 77 коп. - втрати від інфляції через несвоєчасне погашення кредиту, 640 грн 04 коп. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 1 088 грн 79 коп. - 3% річних через несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 476 грн 58 коп. - втрати від інфляції через несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

У касаційні скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 256 ЦК Українивизначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по основному боргу та нарахованим відсоткам апеляційний суд, керуючись ст. ст. 256, 625, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки останній платіж по кредиту було здійснено відповідачем 13 червня 2012 року, а з вказаним позовом банк звернувся у квітні 2015 року.

Враховуючі встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 130 442 грн. 36 коп.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.