6-30576св14 Про стягнення заборгованості на підставі примусового виконання на території України рішення іноземного суду - 28.01.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за клопотанням акціонерного товариства "ТиссенКрупп Енергосталь" про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Окружного суду м. Торунь, Республіки Польща, VI колегії по господарським справам, від 7 липня 2010 року по справі за позовом акціонерного товариства "ТиссенКрупп Енергосталь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аплекс" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою акціонерного товариства "ТиссенКрупп Енергосталь" на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, -

У грудні 2013 року акціонерне товариство "ТиссенКрупп Енергосталь" (далі - АТ "ТиссенКрупп Енергосталь") звернулось до суду з указаним клопотанням, в якому просило про примусове виконання на території України рішення Окружного суду м. Торунь, Республіки Польща, VI колегії по господарським справам, про стягнення з ТОВ "Аплекс" 55 299,57 Євро та 11 258,42 польських злотих у національній валюті України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день постановлення ухвали.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 9 грудня 2010 року вступило в силу рішення іноземного суду, а саме платіжний наказ в наказному провадженні, виданий Окружним судом у м. Торунь, VI колегії по господарським справам, про вищезазначене стягнення, яке підлягає виконанню на території України. Зазначав, що ТОВ "Аплекс" приймав участь у розгляді справи, оскільки йому були вручені судові документи про прийняття судового наказу, на який ТОВ "Аплекс" заперечення направленні не були. Вказував, що зазначений судовий наказ ТОВ "Аплекс" не було виконано у добровільному порядку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року клопотання АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" задоволено.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України платіжного наказу іноземного суду Республіки Польща Окружного суду м. Торунь, VI колегії по господарським справам від 7 липня 2010 року у справі за позовом АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" до ТОВ "Аплекс" про зобов'язання останнього виплатити на користь АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" суму основного боргу у розмірі 55 299,57 Євро із законними процентами, нарахованими від 3 серпня 2008 року до дня оплати, суму витрат судового процесу у розмірі 11 258,42 польських злотих, у тому числі 7 200 польських золотих у строк двох тижнів від дня отримання наказу або внести у цей же термін свої заперечення.

Видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ "Аплекс" на користь АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" суму основного боргу у розмірі 55 299,57 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 лютого 2014 року складає 652 534 грн 93 коп.; суму витрат судового процесу у розмірі 11 258,42 польських злотих що за офіційним курсом НБУ станом на 14 лютого 2014 року складає 31 861 грн 32 коп., у тому числі 7 200 польських злотих, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 лютого 2014 року складає 20 376 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі АТ "ТиссенКрупп Енергосталь", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання, виходив із того, що Клопотання АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" підлягає задоволенню, оскільки за формою та змістом відповідає вимогам, встановленими ст. 52 договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, та подано у строк, визначний ст. 391 ЦПК України.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про залишення клопотання без задоволення, виходив із того, що клопотання подано з пропуском трирічного строку, відповідно до ст. 391 ЦПК України та ст. 82 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Встановлено й це убачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що 1 квітня 2008 між АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" та ТОВ "Аплекс" було укладено контракт щодо продажу товарів.

У червні 2010 року АТ "ТиссенКрупп Енергосталь", у зв'язку з тим, що ТОВ "Аплекс" прострочило оплату за вказаним контрактом, звернулось з позовом у Окружний суд м. Торунь VI колегії по господарським справам Республіки Польщі, який прийняв позов і розпочав його розгляд (справа № VI GNc 115/10).

Наказом Окружного суду м. Торунь VI колегії по господарським справам Республіки Польщі від 7 липня 2010 року зобов'язано боржника ТОВ "Аплекс" сплатити стягувачу АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" суму у розмірі 55 299,57 Євро з процентами, нарахованими від 3 серпня 2008 року до дня оплати, та суму 11 258,42 польських злотих - як відшкодування витрат судового процесу, у тому числі 7 200 злотих - як відшкодування коштів судового представництва, у строк двох тижнів від дня отримання наказу або внести у цей же день термін свої заперечення.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається відповідно до вимог ст. 395, 396 ЦПК України.

Водночас, статтею 396 ЦПК України встановлено підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Згідно зі ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Виконання Рішення іноземного (польського) суду передбачено міжнародним Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 4 лютого 1994 року (3941-12) .

Відповідно до ст. 51 Міжнародного договору між Україною і Республікою Польща визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право", останній застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі щодо визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Згідно зі ст. 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України (ст. 82 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до ст. 391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Платіжний наказ, як убачається з постанови Окружного суду м. Торунь від 7 лютого 2011 року, набув юридичної сили 3 листопада 2010 року, перетворюючись у виконавчий документ, після надання йому виконавчого напису.

Зі змісту платіжного наказу вбачається, що виконавчий напис на цьому платіжному наказі здійснено 9 грудня 2010 року, що підтверджується відміткою, зробленою на платіжному наказі.

Суд першої інстанції, врахувавши вищезазначені вимоги закону та надані сторонами докази, дійшов невірного висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки АТ "ТиссенКрупп Енергосталь" звернулось до суду 9 грудня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого ст. 391 ЦПК України, передбаченого для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання.

Апеляційний суд вірно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував норми матеріального права, що їх регулюють, надав оцінку усім доказам, зібраним у справі, врахував, що платіжний наказ набув юридичної сили 3 листопада 2010 року, а тому саме з цієї дати слід рахувати строк звернення до суду з клопотанням про його примусове виконання та дійшов вірного висновку про те, що заявником пропущено трирічний строк звернення до суду, оскільки він звернувся з клопотанням 9 грудня 2013 року.

Таким чином, ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не убачається.

З урахуванням викладеного та положення ч. 1 ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ