Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт", приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року,

У березні 2014 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" (далі - ТОВ "Укр Фін Стандарт"), приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") про визнання договорів недійсними та стягнення коштів.

Позивач посилався на те, що під час прокурорської перевірки, проведеної за зверненням ОСОБА_3, встановлено, що 23 серпня 2013 року остання уклала з ТОВ "Укр Фін Стандарт" договір про надання послуг системи "Укрфінстандарт" № 001433, згідно з умовами якого ОСОБА_3, ставши учасником зазначеної системи послуг, взяла на себе зобов'язання здійснювати щомісячні внески та отримати право на отримання безвідсоткової позики, а відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання забезпечити обслуговування учасників системи послуг, акумулювати кошти від учасників системи (замовників), організовувати та проводити розподіл грошового фонду замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь замовників тощо. Уклавши договір, ознайомившись з його змістом та додатками до договору, а також вислухавши роз'яснення представника відповідача, вона зрозуміла, що зобов'язана сплачувати чергові платежі згідно з умовами договору і чекати від них повідомлення про час отримання коштів (позики). Добросовісно виконуючи свої зобов'язання за договором, ОСОБА_3 сплатила вступний платіж у сумі 3 тис. грн, а в подальшому внесла чергові платежі на суму 855 грн 56 коп. Окрім того, одночасно із укладенням договору про надання послуг між ОСОБА_3 та ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" 23 серпня 2013 року укладено договір добровільного страхування від нещасного випаду № 915804-01-15-01 на суму позики, яку вона мала б отримати, і нею внесено страховий платіж у розмірі 750 грн. Вказувала, що ТОВ "Укр Фін Стандарт" умови вищевказаного договору не виконує. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними і такими, що порушують її права як споживача, а тому просила визнати договори недійсними та стягнути кошти, які вона сплатила.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року, позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір про надання послуг (з додатками) від 23 серпня 2013 року № 001433, укладений між ТОВ "Укр Фін Стандарт" та ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ "Укр Фін Стандарт" на користь ОСОБА_3 7 555 грн 56 коп.

Визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку від 23 серпня 2013 року № 915804-01-15-01, укладений між ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_3

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_3 750 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "ВУСО", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині визнання недійсним договору добровільного страхування та стягнення з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_3 750 грн.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються та, відповідно, в касаційному порядку не переглядаються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 23 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Укр Фін Стандарт" укладено договір № 001433 про надання послуг, згідно з умовами якого ОСОБА_3 зобов'язувалась здійснювати щомісячні внески для отримання права надання безвідсоткової позики у розмірі 100 тис. грн, а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити надання безвідсоткової позики за рахунок грошового фонду замовників.

На виконання вимог договору ОСОБА_3 23 серпня 2013 року оплатила вступний внесок у розмірі 3000 грн, у вересні 2013 року здійснила перший щомісячний платіж у розмірі 3700 грн та в жовтні 2013 року черговий платіж в сумі 855 грн 56 коп.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору ОСОБА_3, як замовник системи послуг, отримала право на безвідсоткову позику у розмірі 100 тис. грн, яку відповідач мав перерахувати на її розрахунковий рахунок після виконання ряду умов, зокрема надання та підписання усіх необхідних документів, у тому числі вчасної сплати запропонованих внесків, підписання додатка № 2 до договору.

На виконання п. 2.1.6 цього договору, з метою забезпечення свого обов'язку щодо повернення позики 23 серпня 2013 року ОСОБА_3 уклала з ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 на суму позики, яку вона мала отримати за договором від 23 серпня 2013 року № 001433.

Визнаючи недійсним договір про надання послуг, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що угода, яка була укладена сторонами, всупереч ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, а тому є недійсною та такою, що порушує права позивача як споживача.

Визнаючи недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку, суд виходив з того, що вказаний договір був укладений з метою забезпечення позивачем виконання свого обов'язку щодо повернення позики за договором про надання послуг, укладеним між позивачем та ТОВ "Укр Фін Стандарт", а недійсність основного зобов'язання зумовлює недійсність правочину щодо його забезпечення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 2.1.6 договору від 23 серпня 2013 року № 001433 ОСОБА_3 зобов'язувалась укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та майнового страхування об'єкта застави зі страховою компанією на умовах, визначених у додатку № 2 до даного договору.

Як вбачається з п. 5.2.1 додатка № 2 до договору від 23 серпня 2013 року № 001432, для отримання безвідсоткової позики ОСОБА_3 повинна була провести обов'язкове особисте страхування життя, здоров'я, працездатності.

Згідно з п. 10.2 договору добровільного страхування від нещасного випадку від 23 серпня 2013 року № 915804-01-15-01 страховик в 3-денний термін з дня подачі заяви на здійснення страхової виплати направляє письмовий запит до ТОВ "Укр Фін Стандарт" про заборгованість страхувальника за договором на придбання послуг щодо придбання товару, що свідчить про пов'язаність обох відповідачів при покладенні на ОСОБА_3 обов'язку укласти ці договори саме на умовах ТОВ "Укр Фін Стандарт", необхідних для отримання безвідсоткової позики.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що спірний договір страхування не є окремим цивільно-правовим договором, а є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 уклала договір добровільного страхування від нещасного випадку виключно на виконання п. 2 1.6 договору про надання послуг, укладеного нею з ТОВ "Укр Фін Стандарт", з метою забезпечення свого обов'язку щодо повернення позики, а недійсність основного зобов'язання зумовлює недійсність правочину щодо його забезпечення.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу п риватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.