6-40964св14 Про визнання договорів іпотеки припиненими - 28.01.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа: ОСОБА_2, про визнання договорів іпотеки припиненими, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") про визнання договорів іпотеки припиненими, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 березня 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США на строк до 28 лютого 2008 року зі сплатою 16% річних.

16 березня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ АБ "Укргазбанк" і ОСОБА_1 укладено два договори іпотеки, за якими було передано в іпотеку належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку. Оскільки строк дії іпотечного договору не визначено, він є невід'ємною частиною кредитного договору, строк дії якого закінчився 28 лютого 2011 року, позивач просив визнати договори іпотеки припиненими.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2014 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано договір іпотеки № 1 від 16 березня 2007 року, укладений без оформлення заставної, ОСОБА_1 та ВАТ АБ "Укргазбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № д-393 з усіма змінами та доповненнями припиненим з 01 березня 2011 року.

Визнано договір іпотеки № 2 від 16 березня 2007 року, укладений без оформлення заставної, ОСОБА_1 та ВАТ АБ "Укргазбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № д-395 з усіма змінами та доповненнями припиненим з 01 березня 2011 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договорів іпотеки припиненими було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2014 року справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року заяву заступника Генерального прокурора України було задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що строк дії іпотечних договорів не встановлено, а оскільки іпотечні договори є невід'ємною частиною кредитного договору, то строком закінчення дії іпотечних договорів є строк закінчення дії кредитного договору, тобто 28 лютого 2011 року.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 01 березня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США зі сплатою 16% річних на строк до 28 лютого 2008 року.

16 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору від 01 березня 2007 року, за умовами якої банк відкрив ОСОБА_2 відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США зі сплатою 16% річних на строк до 28 лютого 2009 року.

19 лютого 2009 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору від 01 березня 2007 року, за умовами якої банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом 2 млн доларів США, на строк до 18 лютого 2009 року, 19 лютого 2009 року банк установив позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 927 300 доларів США, 20 лютого 2009 року банк установив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 11 760 210 грн на строк з 20 лютого 2009 року до 28 лютого 2010 року зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами в доларах США, виходячи з 16% річних, та 18% річних за користування кредитними коштами в гривні.

16 березня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено два договори іпотеки, за якими позивач передав в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по пров. Панфіловців, 5 у м. Києві. У цих договорах зазначено, що вони є невід'ємною частиною кредитного договору.

Як зазначено у кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Таким чином, вирішуючи справу, суди дійшли помилкового висновку про те, що закінчення строку дії кредитного договору є підставою для припинення договорів іпотеки, без урахування належного виконання грошових зобов'язань за основним договором.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, суди не визначились з характером спірних правовідносин між сторонами та правовою нормою, яка підлягає застосуванню для їх вирішення, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.