Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей, ОСОБА_4 про усиновлення, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною заявою, та ставив питання про усиновлення ним ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також, внесення відповідних змін про це в актові записи про їх народження відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, а саме: записати по-батькові - "ОСОБА_8", а у графі "батько" - "ОСОБА_3". Свої вимоги мотивував тим, що він з матір'ю дітей ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2012 року, від цього шлюбу у них народилася спільна дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Заявник вказує, що він піклується про дітей та турбується, щоб у них було все необхідне для повноцінного життя, розвитку та виховання, вважає їх рідними дітьми, які у свою чергу також прив'язалися до нього та у повсякденному житті свідомо називають його батьком. Враховуючи те, що мати дітей проти усиновлення ним її дітей не заперечує, про що надала письмову згоду, батько дітей ОСОБА_6 позбавлений батьківських прав, а його стан здоров'я та матеріальні умови дають можливість усиновити неповнолітніх синів його дружини, просив заяву задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, заяву ОСОБА_3 задоволено. Ухвалено про усиновлення малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянином України - ОСОБА_3 Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві внести зміни: в актовий запис № 457 від 12 квітня 2002 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: змінити відомості у графі "по батькові" з "ОСОБА_8" на "ОСОБА_8", змінити у графі "батько" з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_3", а також видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управлінь юстиції в м. Києві внести зміни: в актовий запис № 828 від 08 травня 2008 року, складенні відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управлінь юстиції в м. Києві, про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: замінити відомості в графі "по батькові" з "ОСОБА_8" на "ОСОБА_8", змінити в графі "батько" з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_3", а також видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який дії в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник надав достатнього доказів, що усиновлення ним малолітніх дітей його дружини є доцільним та відповідає інтересам дітей.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом установлено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Матір'ю дітей є ОСОБА_4, а батьком - ОСОБА_6 (а. с. 8-9).

11 березня 2014 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, батька дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_7 - ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав (а. с. 12-15).

22 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (а. с. 7), від якого мають сина ОСОБА_8 (а. с. 39).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 217 ЦК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

ОСОБА_4 надала письмову згоду на усиновлення її чоловіком (заявнику) її синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_7, що підтверджується відповідною нотаріально засвідченою заявою від 05 травня 2014 року (а. с. 11).

У ч. 1 ст. 218 СК України зазначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я.

Суди, задовольняючи заяву, виходили з того, що відповідно до поданої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, заяви, він не заперечує проти його усиновлення заявником, а згода малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на усиновлення не вимагається, оскільки йому на дату ухвалення рішення виповнилось лише шість років і за своїм віком він не усвідомлює факту усиновлення його заявником.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Тобто, суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення.

Згідно медичних висновків від 27 листопада 2012 року та 12 квітня 2013 року, 18 листопада 2013 року та висновку експертного дослідження від 07 лютого 2014 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає невротичним заїкуванням та йому рекомендовано усунення стресових чинників, у тому числі присутність на судових засіданнях протягом курсу лікування (а. с. 101- 124).

Крім того, відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 109/04/40-2902 від 12 травня 2014 року орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей, усиновлення громадянином ОСОБА_3 малолітніх синів своєї дружини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 20-21).

Тобто висновок судів про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про усиновлення дітей є вірним.

Відповідно до ст. 169 СК України мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане судом недійсним.

Однак ОСОБА_6 не звертався до суду із позовом про поновлення батьківських прав, тому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_6, що він підлягав залученню судом першої інстанції до розгляду даної справи як заінтересована особа.

Крім того, рішення суду першої інстанції було оскаржено ОСОБА_6 в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції доводи його скарги були перевірені та суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судові рішення у справі ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовані, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 333, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який дії в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.