Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Нагорняка В.А. Писаної Т.О. Юровської Г.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 листопада 2015 року, позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

У касаційній скарзі ПАТ "БМ Банк", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що позов пред'явлено за місцем останнього відомого зареєстрованого проживання відповідачів.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта. Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довідки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що матеріали справи містять довідку від 31 серпня 2015 року про взяття на облік осіб, переміщених із тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, яка видана Міністерством соціальної політики України, відповідно до якої відповідачі як переселенці зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, що не є територіальною підсудністю Біловодського районного суду Луганської області.

Згідно з ч. 3 ст. 122 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 цього Кодексу.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що справа не підсудна Біловодському районного суду Луганської області.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" відхилити.

Ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.