6-31070св14 Про встановлення факту батьківства - 28.01.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту батьківства за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (після усиновлення - ОСОБА_3), на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року, -

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаною заявою, в якій просила встановити факт батьківства її сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відносно дитини - ОСОБА_3

Свої вимоги заявник мотивувала тим, що ОСОБА_4 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася донька - ОСОБА_3. Зазначала, що в свідоцтві про народження зі слів матері батьком записаний ОСОБА_4 та зазначено прізвище матері - ОСОБА_5. Вказувала, що з дня народження дитини нею опікувався її фактичний батько ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_1, оскільки її мати ОСОБА_5 зловживала та продовжує зловживати спиртними напоями. Зазначала, що перед смертю її син просив потурбуватися про дитинну та офіційно встановити його батьківство щодо неї.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2005 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3

Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни у такі документи:

1) у свідоцтво про народження ОСОБА_3, виданому 16 березня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського районного управління юстиції у м. Києві, у графі "батько" зробити запис - "ОСОБА_4.";

2) у записі від 16 березня 2000 року в книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів громадянського стану Харківського районного управління юстиції у м. Києві, у графі "батько" зробити запис - "ОСОБА_4.";

3) у Книзі реєстрації народжень у графі "батько" зробити запис - "ОСОБА_4.".

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам закону не відповідає.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не була опікуном ОСОБА_3 Крім того судом першої інстанції не встановлено чи заявниця утримувала та виховувала ОСОБА_3 та мала повноваження для звернення з заявою в її інтересах, оскільки ОСОБА_5 - мати дитини, на час звернення до суду не була позбавлена батьківських прав.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Право на апеляційне оскарження, відповідно до ст. 292 ЦПК України, мають сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як убачається з матеріалів справи, рішення ухвалене Голосіївським районним судом м. Києва 13 липня 2005 року.

30 квітня 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення. При цьому зазначила, що участі у справі вона не приймала, а про існування оскаржуваного судового рішення дізналась 14 квітня 2009 року.

Згідно зі ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Апеляційний суд вказане клопотання не вирішив та відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_7, яка подана нею з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення, передбаченого ст. 294 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі ст. ст. 307, 310 ЦПК України, виходив з того, що ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не була опікуном ОСОБА_3, також не встановлено чи утримувала та виховувала заявниця малолітню ОСОБА_3 та мала повноваження для звернення з заявою в її інтересах, оскільки ОСОБА_5 на час звернення до суду не була позбавлена батьківських прав.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та нормах процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

З матеріалів справи убачається, що заява подана ОСОБА_1 до суду 8 червня 2005 року.

ОСОБА_3 14 вересня 2005 року була направлена до школи - інтернату № 23 де перебувала до її усиновлення.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 з народження проживала за адресою: АДРЕСА_1, з березня 2000 року по березень 2002 року відвідувала поліклініку з батьком - ОСОБА_4, а з березня 2002 року по березень 2005 року з бабусею - ОСОБА_1, що підтверджується довідками Центральної районної дитячої поліклініки Голосіївського району м. Києва.

Таким чином, суд дійшов невірного висновку про те, що достеменно не встановлено чи утримувала та виховувала ОСОБА_1 дитину - ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Статтею 205 ЦПК України визначено підстави закриття провадження у справі; зазначені підстави є вичерпні і суд не вказав, з яких підстав закрив провадження у справі.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 294, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону та фактичні обставини, що зазначені вище, уваги не звернув, розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_7, не з'ясувавши її право на оскарження рішення, не розглянувши її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; не з'ясував обставини справи, а саме де та з ким проживала дитина станом на 8 червня 2005 року (час звернення ОСОБА_1 до суду з заявою); не встановив підстави для закриття провадження у справі за ст. 205 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.

За таких обставин, постановлена апеляційним судом ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (після усиновлення - ОСОБА_3), задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.