Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 27 січня 1984 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2002 року шлюб між ними було розірвано, про що Комунарським відділом реєстрації актів громадянського стану 16 січня 2007 року було видано відповідне свідоцтво. Перебуваючи у шлюбі, 27 листопада 2000 року вони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. На цей час вартість вказаної квартири складає 214 920 грн, але поділити квартиру в натурі вони не можуть, оскільки квартира є однокімнатною і не може бути поділена між двома особами. За таких обставин, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право приватної власності на 1/2 частину спірної квартири.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмолено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3, подана представником - ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 22, 24, 28 КпШС України, що потягло, на думку заявника, ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2011 року, від 1 лютого 2012 року, від 5 червня 2013 року, від 23 жовтня 2013 року та від 5 лютого 2014 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року та від 26 грудня 2012 року.

Зі змісту наданих судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ніж у судовому рішенні, щодо якого ставиться питання про його перегляд.

Так, суд касаційної інстанції у рішенні, щодо якого ставиться питання про його перегляд, погодився з правовою позицією апеляційного суду про те, що нерухоме майно, придбане після фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти подружжя, не може вважатись спільним сумісним майном подружжя.

При цьому у рішеннях суду касаційної інстанції, на які робляться посилання щодо неоднакового застосування норм матеріального права, суди дійшли іншого висновку, що відповідно до положень КпШС України (2006-07) (чинним на час виникнення спірних правовідносин) право спільної сумісної власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу, незважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин, презюмується, доки другий з подружжя не доведе іншого, тобто діє презумпція спільного майна подружжя.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Оскільки зі змісту заяви та доданих до неї судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, справу слід допустити до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Допустити справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за заявою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, до провадження Верховного Суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає.