6-46853зп14 Про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем - 26.01.2015 Прийняття

розглянувши заяву Фермерського господарства "Скорук М.А." про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року в справі за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_4, Фермерського господарства "Скорук М.А.", Відділу Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем,

У листопаді 2012 року Приватне підприємство "Таврія" (далі - ПП "Таврія") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19 лютого 2007 року між ПП "Таврія" та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,9786 га терміном на п'ять років.

Товариство вказувало, що належним чином виконувало свої зобов'язання за договором та більш як за місяць до спливу його строку направило на адресу ОСОБА_4 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Також позивач зазначав, що на момент закінчення строку договору оренди землі земельна ділянка була засіяна ПП "Таврія", і відповідач протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі не висловив будь-яких заперечень щодо поновлення договору оренди, а тому вважав договір поновленим відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Вказав, що 13 липня 2012 року відділом Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2012 року б/н, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством "Скорук М.А." (далі - ФГ "Скорук М.А."), а в подальшому TOB "Дніпропетровська обласна земельна агенція" проведено закріплення межовими знаками меж земельних ділянок часток (паїв) в натурі на місцевості зі складанням відповідного акта, у зв'язку з чим позивач дізнався про укладення оспорюваного договору оренди.

Вважаючи дії відповідачів такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , Земельному кодексу України (2768-14) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Закону України "Про землеустрій" (858-15) , позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,9786 га, укладений між ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4 16 червня 2012 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 10,9786 га, укладений між ПП "Таврія" та ОСОБА_4 19 лютого 2007 року; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та стягнути судові витрати.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року позов ПП "Таврія" задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,9786 га, укладений 16 червня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 10,9786 га, укладений 19 лютого 2007 року між ПП "Таврія" та ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4 вчинити дії щодо укладення з ПП "Таврія" додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 10,9786 га від 19 лютого 2007 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року апеляційну скаргу ФГ "Скорук М.А." відхилено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року касаційні скарги ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4 відхилено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року залишено без змін.

У грудні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ФГ "Скорук М.А." надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 627, 638, 651, 653 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до вимог статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права заявник посилається на:

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем, якою оскаржуване рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог залишено без змін;

- рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, ухвалене за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди, яким оскаржувані рішення про часткове задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Постановляючи ухвалу від 08 жовтня 2014 року про відхилення касаційних скарг ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4 та залишення без змін оскаржуваних рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача переважного права на укладення з відповідачем договору оренди на новий строк, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтується на нормах ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і на умовах укладеного між сторонами попереднього договору оренди землі; також суд касаційної інстанції зазначив, що на момент укладення та реєстрації спірного договору була відсутня його невід'ємна частина - акт визначення меж земельної ділянки в натурі, який є істотною умовою договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін оскаржуване рішення апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, враховуючи при цьому вимоги ст. 6, ч. 3 ст. 203, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Зі змісту копії рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, на яке заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи оскаржувані рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про набуття позивачем переважного права на оренду землі та порушення такого права відповідачами внаслідок укладення спірного договору; при цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, не врахували, що позов заявлено щодо дійсності договору, укладеного між Особою-3 та ФГ "Скорук М.А.", стороною якого не є ПП "Таврія".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року в справі № 6-30337св14 та надані у приклад неоднакового застосування норм матеріального права копії рішення суду касаційної інстанції від 24 вересня 2014 року та від 19 листопада 2014 року містять ознаки неоднакового застосування судом ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 627, 638, 651, 653 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_4, Фермерського господарства "Скорук М.А.", Відділу Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем, за заявою Фермерського господарства "Скорук М.А." про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року.