Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П. О., суддів: Євтушенко О. І., Іваненко Ю. Г., Остапчука Д. О., Ситнік О. М., розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа, що заявляє самостійній вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, скасування заборони відчуження нерухомого майна,

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з указаним позовом, у якому зазначало, що 23 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 99 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 23 квітня 2018 року. 29 травня 2008 року додатковою угодою № 1 до кредитного договору суму кредиту було збільшено до 234 тис. доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору у той же день між банком та ОСОБА_6 укладено договори іпотеки: нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення виставочного салону "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2. 29 травня 2008 року між банком, позичальником та ОСОБА_5 укладено договір поруки. Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пред'явили зустрічний позов, посилаючись на те, що при укладанні кредитного договору банком не було роз'яснено наслідки та процедура дострокового повернення суми кредиту, не передбачені істотні умови договору та банк на мав права видавати кредит в іноземній валюті.

ОСОБА_3 звернулася з позовом про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки та поруки, посилаючись на те, що додатковою угодою № 1 до кредитного договору передбачено збільшення суми кредиту, проте в порушення вимог закону вона свою згоду на таке збільшення як співвласник предмета іпотеки, не надавала.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2014 року, позов ПАТ АТ "Укргазбанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ АТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 2 937 040 грн 29 коп., що складається із: залишку за кредитом - 623 467 грн 75 коп., простроченої заборгованості за кредитом - 623 467 грн 75 коп., поточної заборгованості за процентами - 16 930 грн 27 коп., простроченої заборгованості за процентами - 532 546 грн 35 коп., пені за несвоєчасну сплату кредиту - 350 144 грн 15 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів - 224 427 грн 88 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ АТ "Укргазбанк" штраф у розмірі 86 650 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення виставочного салону "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходяться по вулиці АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб'єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства; нежилі приміщення магазину АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб'єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2014 року залишено без змін.

05 грудня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. ст. 6, 19 Конституції України, ч. 2 ст. 258, ст. ст. 369, 578 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ст. ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 65 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, здана до відділення "Нової пошти" 03 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року у справі № 6-1220св11, від 18 грудня 2013 року у справі № 6-33413св13, від 20 липня 2011 року у справі № 6-4350св11, від 13 березня 2013 року у справі № 6-21388св12, від 18 червня 2014 року у справі № 6-13121св14, від 05 червня 2013 року у справі № 6-14018св13, від 02 квітня 2014 року у справі № 6-51189св13, від 10 липня 2013 року у справі № 6-6833св13, від 28 травня 2014 року у справі № 6-2027св14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-26042св14, від 22 січня 2014 року у справі № 6-46778св13, від 21 травня 2014 року у справі № 6-7813св14, від 09 липня 2014 року у справі № 6-13989св14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-831св14, від 23 листопада 2011 року у справі № 6-19965св11, від 03 серпня 2011 року у справі № 6-3585св10.

Постановляючи ухвалу 20 квітня 2011 року у справі № 6-1220св11, Вищий спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки відповідач розпорядився спільним майном подружжя - будинком без згоди іншого подружжя, а саме передав його в іпотеку банку, що суперечить вимогам ст. ст. 369, 578 ЦК України та ст. 65 СК України.

Постановляючи ухвалу 18 грудня 2013 року у справі № 6-33413св13, Вищий спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України, виходячи з того, що апеляційний суд ухвалив рішення про підставність позову на підставі ст. 570 ЦК України, на яку позивач не посилався.

У той же час, постановляючи ухвалу 03 вересня 2014 року у справі № 6-18862св14, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про підставність позову, виходячи з того, що позичальник належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Разом із тим, посилання заявника як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року у справі № 6-4350св11, від 13 березня 2013 року у справі № 6-21388св12, від 18 червня 2014 року у справі № 6-13121св14, від 05 червня 2013 року у справі № 6-14018св13, від 02 квітня 2014 року у справі № 6-51189св13, від 10 липня 2013 року у справі № 6-6833св13, від 28 травня 2014 року у справі № 6-2027св14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-26042св14, від 22 січня 2014 року у справі № 6-46778св13, від 21 травня 2014 року у справі № 6-7813св14, від 09 липня 2014 року у справі № 6-13989св14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-831св14, від 23 листопада 2011 року у справі № 6-19965св11, від 03 серпня 2011 року у справі № 6-3585св10 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України не може здійснюватися, оскільки зазначеними ухвалами судові рішення попередніх судів були скасовані, а справи направлено на новий розгляд у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин. Таке не свідчить про їх тотожність із встановленими судом фактичними обставинами справи, у якій постановлена ухвала, про перегляд якої подано заяву.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_3 доводи не вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яке потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа, що заявляє самостійній вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, скасування заборони відчуження нерухомого майна, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.