Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П. О., суддів: Євтушенко О. І., Іваненко Ю. Г., Остапчука Д. О., Ситнік О. М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 11 липня 2007 року № DN81AR03110087, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача 235 793 грн 55 коп. заборгованості за вказаним договором та судові витрати.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2014 року рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2014 року залишено без змін.

29 жовтня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. ст. 256, 261, 526, 530 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, здана до поштового відділення 11 грудня 2014 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року.

Постановляючи ухвалу 24 вересня 2014 року про скасування рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення пені та направляючи в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що оскільки складовою кредитного договору є Умови, якими позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, пені та штрафу сторонами встановлено тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259 ЦК України, то висновок апеляційного суду про стягнення пені в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним. В іншій частині правильність рішення апеляційного суду судом касаційної інстанції не перевірялося, оскільки сторонами не оскаржувалося.

У той же час, постановляючи ухвалу 07 серпня 2014 року у справі № 6-25586св14, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тобто право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак - і початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового

платежу - в даному випадку з 19 лютого 2010 року. Позивачем не надано та в судовому засіданні не встановлено яких-небудь поважних причин пропущення банком строку позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України), а згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України скорочена або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю, спеціальна позовна давність умовами укладеного між сторонами кредитного договору не передбачена.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, про перегляд якого заявником подано заяву, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.