Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Криворізького дитячого будинку-інтернату Дніпропетровської області який діє в інтересах ОСОБА_6, про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, Криворізького дитячого будинку-інтернату Дніпропетровської області який діє в інтересах ОСОБА_6, про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна донька позивача та відповідача - ОСОБА_7. Спадкоємцями першої черги після якої є: мати - ОСОБА_5, батько -

ОСОБА_4 та син - ОСОБА_6 Строк для прийняття спадщини позивачем пропущено через невірно оформленні документи померлої, внаслідок чого йому було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини. Тому позивач просив надити додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Криворізького дитячого будинку-інтернату Дніпропетровської області який діє в інтересах ОСОБА_6, про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважним є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнанні поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, несприятливі погодні умови.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами ст. 212 ЦПК України) дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки як встановлено судами, позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Криворізького дитячого будинку-інтернату Дніпропетровської області який діє в інтересах ОСОБА_6, про надання додаткового строку для прийняття спадщини залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.