6-46860св14 Про визначення місця проживання дитини - 22.01.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Тернопільська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини,

за об'єднаними позовними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - Тернопільська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_6, який з липня 2013 року, після прийняття рішення Тернопільським міськрайонним судом про відібрання дитини проживає із батьком -

ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки, у неї з відповідачем не досягнуто добровільної згоди щодо визначення місця проживання дитини, тому

ОСОБА_4 просила визначити місце проживання малолітнього сина разом із нею.

У березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що син ОСОБА_6 прописаний та фактично проживає з ним з дня народження, він проявляє більшу увагу до сина, а ОСОБА_4 не раз змінювала місце проживання сина. При цьому проживання сина ОСОБА_6 разом з батьком - ОСОБА_5, рекомендоване консультативним висновком спеціаліста Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні від 7 серпня 2013 року № 98, що також було враховано комісією з питань захисту прав дитини Тернопільської райдержадміністрації при прийнятті рішення від 26 вересня 2013 року № 33 щодо встановлення графіку побачень ОСОБА_4 з сином ОСОБА_6. Тому позивач просив визначити місце проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Тернопільська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини та позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком залишено без розгляду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до

ОСОБА_5, третя особа - Тернопільська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із віку та розвитку дитини, ставлення обох батьків до виконання батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків та умов проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Судами встановлено, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської райдержадміністрації від 30 травня 2013 року № 16, вирішено визначити проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 21 серпня 2014 року № 01-1150/11 вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того зазначеним висновком встановлено, що при обстеженні умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_5,

ОСОБА_8 - дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 Будинок на праві приватної власності належить ОСОБА_5, у якому створені належні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови для проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_5

Довідкою, виданою Тернопільською об'єднанню Державною податковою інспекцією від 24 грудня 2013 року, встановлено, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа з 10 листопада 10 листопада 2005 року. Сума доходу, згідно поданих податкових декларацій платника єдиного податку за II та III квартал 2013 року становить 283 100 грн 12 коп.

Крім того, відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 7 серпня 2013 року № 98, складеного обласним психотерапевтом Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_9, у малолітнього ОСОБА_6 встановлено розлади адаптації з астенічним, легким тривожним синдромом внаслідок стресових ситуацій, які виникли під час спілкування дитини з матір'ю, існуючого конфлікту в сім'ї, а тому рекомендовано обмежити стресові ситуації дитині, яка ще не готова психологічно до навантажень.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), прийнявши до уваги ставлення кожного із батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до батьків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги зводяться лише до оцінки доказів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Тернопільська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини, за об'єднаними позовними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини разом з батько залишити без змін.