Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про стягнення суми та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу закасаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 березня 2014 року між ним та акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" після перейменування публічного акціонерного товариства комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") було укладено договір банківського вкладу на 200 тис. грн з процентною ставкою 20 % річних зі строком повернення вкладу до 11 вересня 2014 року. 15 вересня 2014 року він звернувся до банку за поверненням коштів за цим договором, однак йому було відмовлено, оскільки з вересня 2014 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму вкладу у розмірі 198 тис. грн та нараховані відсотки у розмірі 19 397 грн 37 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "КБ "Експобанк" на користь ОСОБА_3 суму вкладу у розмірі 198 тис. грн, нараховані проценти у розмірі 19 397 грн 37 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк на час закінчення дії договору банківського вкладу, а також на час пред'явлення позову до суду, не виконав своє зобов'язання щодо повернення коштів позивача, чим порушив право останнього, як кредитора.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що постановою Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року ПАТ "КБ "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "КБ "Експобанк", тому відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) виплати вкладникам здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в національній валюті України. Максимальний розмір відшкодування вкладникам ПАТ "КБ "Експобанк" - 200 тис. грн, ОСОБА_3 отримав у січні 2015 року, що ним не заперечувалось.

Такі висновки апеляційного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані.

Судами встановлено, що 11 березня 2014 року між ОСОБА_3 та акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" який перейменовано у ПАТ "КБ "Експобанк", було укладено договір банківського вкладу на 200 тис. грн з процентною ставкою 20 % річних зі строком повернення вкладу до 11 вересня 2014 року. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_3, залишок коштів по сумі вкладу становить 198 тис. грн та залишок коштів по нарахованих відсотках становить 19 397 грн 37 коп.

Постановою Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року ПАТ "КБ "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, правильно врахував зазначені положення Закону про те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (27 березня 2015 року) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2001 цс 15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, на що місцевий суд уваги не звернув.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.