Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року,

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551, яка становить 25 987,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 207 719 грн 20 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; виселити та зняти з реєстраційного обліку осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі; а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач посилався на те, що 08 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Вектор Плюс", укладено договір факторингу № 15.

Договором про відступлення прав за іпотечними та кредитними договорами від 28 листопада 2012 року позивачу було відступлено права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, у тому числі за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551 та за іпотечним договором від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-55-Z-1.

08 жовтня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0307/1007/88-551, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 11 тис. дол. США зі сплатою 11,9 % річних, строком користування до 07 жовтня 2017 року включно, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну.

Надалі між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 1 від 31 березня 2008 року, умовами якої було збільшено ліміт кредитування до 25 тис. дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитним договором між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3, був укладений іпотечний договір від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551-Z-1, згідно з умовами якого відповідач передала в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 42,0 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, кредит та проценти за його користування своєчасно не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 листопада 2013 року становить 207 719 грн 20 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 19 415,60 дол. США; заборгованість за відсотками - 2 019,80 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання умов договору - 4 552,30 дол. США, всього - 25 987,60 дол. США, що еквівалентно 207 719 грн 20 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551 в розмірі 25 987,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 207 719 грн 20 коп., яка складається з наступного: 19 415,60 дол. США - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 019,80 дол. США - заборгованість за процентами; 4 552,30 дол. США - нарахована пеня, звернуто стягнення на двокімнатну квартиру, розташовану на другому поверсі п'ятиповерхового будинку, загальною площею 42,00 кв. м, житловою площею 26,30 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 02 червня 2006 року за реєстровим № 1525, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 08 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0307/1007/88-551, згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти, в іноземній валюті, у розмірі 11 тис. дол. США зі сплатою 11,9 % річних, строком по 07 жовтня 2017 року включно, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну.

Згідно з умовами додаткової угоди від 31 березня 2008 року № 1 до кредитного договору від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551 ліміт кредитування було збільшено до 25 тис. дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 08 жовтня 2007 року між сторонами у справі, був укладений іпотечний договір № 0308/1007/551-Z-1, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 42,0 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 червня 2006 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 0308/1007/551, заборгованість станом на 19 листопада 2013 року становить 25 987,60 дол. США, що еквівалентно 207 719 грн 20 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 19 415,60 дол. США; заборгованість за відсотками - 2 019,80 дол. США; заборгованість за нарахованою комісією - 00,00 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання умов договору - 4 552,30 дол. США.

Згідно з договором факторингу від 28 листопада 2008 року № 15, укладеним між ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником ВАТ "Сведбанк", АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", банк відповідно до п. п. 2.1, 2.2 відступає свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, усі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять усі, пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та АКБ "ТАС- Комерцбанк" був укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, у тому числі за іпотечним договором від 08 жовтня 2007 року № 0307/1007/88-551-Z-1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Вектор Плюс", суд першої інстанції керувався вимогами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) розповсюджується на правовідносини, що виникли між позивачем та боржником ОСОБА_3, тому хоча вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, але рішення в цій частині не підлягає виконанню на час дії цього Закону.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про заставу", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Іпотекодавець чи позичальник не відноситься до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

За своїм змістом Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, має відповідно до ст. 217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 217 ЦПК України не вирішив питання про зупинення стягнення на час дії Закону.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.