6-41702св14 Про визнання незаконним рішення конференції трудового колективу, дій щодо організації та проведення конференції трудового колективу та зобов'язання до вчинення певних дій - 21.01.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий ріг" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" профспілкового комітету первинної організації профспілки металургів та гірників України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", про визнання незаконним рішення конференції трудового колективу, дій щодо організації та проведення конференції трудового колективу та зобов'язання до вчинення певних дій за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року,

У грудні 2012 року Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий ріг" (далі - ППО ВП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 вересня 2007 року на підприємстві відповідача була проведена конференція трудового колективу на якій була прийнята постанова.

Позивач вважає дії відповідача по скликанню, організації, проведенні, підготовки та прийняттю постанови конференції трудового колективу незаконним, оскільки не залучено до її участі ППО ВП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Відповідачами на порядок денний конференції винесено питання, розгляд якого без участі позивача є неправомірним, тому постанова яка була опублікована у газетах і нібито була прийнята конференцією трудового колективу від 21 вересня 2007 року є неправомочними як по суті, так і за процедурою їх прийняття. Пункт 2 постанови конференції, яким вирішено питання про вибори нового складу комісії з охорони праці і пожежної безпеки ВАТ "АМКР" не відповідає вимогам законодавства України та діючому на підприємстві колективному договору (п. 8.3) на 2007-2008 роки, крім того, зміст пункту 2 постанови фактично не вносився на розгляд та голосування конференції, був внесений у текст постанови пізніше дня проведення конференції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.

У касаційній скарзі ППО ВП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також і інших

правовідносини, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Цим законом окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією для узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

Можливість же судового розгляду колективних трудових спорів ЦПК України (1618-15) та Законом України "Про порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) не передбачена, крім визначених законом випадків. Такими випадками є: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (ст. 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"; розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст. 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (ч. ч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Отже, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень тощо.

Оскільки при трудових конфліктах відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) .

Безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків зазначених у ст. ст. 23- 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", ч. 5 ст. 20, ч. ч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Як убачається з матеріалів справи, спір виник з приводу відсутності та не повідомлення представника ППО ВП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про участь у конференції, а також про нерівність прав профспілкових організацій, в особі їх представників в праві підпису та узгодженні визначених питань.

Таким чином, суди розглядаючи спір по суті, помилково виходили із того, що вказаний конфлікт, який виник між профспілками, які діють на підприємстві підлягає розгляду в судовому порядку.

З огляду на викладене судові рішення підлягають скасуванню як такі, що ухваленні з порушенням норм процесуального права, із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.