6-41824св14 Про встановлення права особистої приватної власності на спадкове майно - 21.01.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення права особистої приватної власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею у порядку спадкування за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, право власності на: ј частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що розташовані по АДРЕСА_1; Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,87 га, яка розташована на території Стриївської сільської ради Збаразького району Тернопільської області; Ѕ частину майнового паю в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ "Поділля" с. Стриївка, Збаразького району Тернопільської області.

Позов мотивовано тим, що з 1992 року вона проживала з ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вказане майно. За життя останній склав заповіт на її користь. Оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку вона позбавлена можливості, оскільки відповідачка, маючи намір успадкувати спірне майно, приховала від неї даний заповіт. Зазначала, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Заочним рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, право власності на наступне майно: ј частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що розташовані по АДРЕСА_1; Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,87 га, яка розташована на території Стриївської сільської ради, Збаразького району, Тернопільської області; Ѕ частину майнового паю в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ "Поділля"

с. Стриївка Збаразького району Тернопільської області.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що

ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, постановою нотаріуса їй відмовлено в оформленні спадщини у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому, відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, остання вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом ОСОБА_5 та має право на майно спадкодавця.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,87 га, яка розташована на території Стриївської сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ОСОБА_5 був власником майнового паю в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ "Поділля",

с. Стриївка Збаразького району Тернопільської області.

Установлено, що ОСОБА_5 був зареєстрований та постійно проживав у АДРЕСА_1. На час смерті разом із ним в будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що вказаний житловий будинок в Збаразькому РБТІ не зареєстрований, правовстановлюючі документи на даний будинок відсутні.

Згідно заповіту від 13 травня 2011 року ОСОБА_4 є спадкоємцем майна належного ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

За заповітом, посвідченим секретарем Стриївської сільської ради Збаразького району Тернопільської області 22 лютого 2008 року, ОСОБА_5 все своє майно заповів ОСОБА_3

Вказані заповіти не змінені і не скасовані.

Установлено, що в установлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5, заяви про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не подавались, спадкова справа не відкривалась.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначала, що фактично прийняла спадщину, оскільки з 1992 року по день відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Збаразького районного нотаріального округу ОСОБА_7 від 24 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до

15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), а згодом - Вказівками № 69.

Згідно довідки Стриївської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 4 червня 2013 року спірний будинок та присадибна земельна ділянка станом на липень 1991 року належали до майна колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_5- голова двору та його дружина ОСОБА_6 Підстави видачі довідки відсутні.

Беручи до уваги зазначену довідку, суд у порушення вимог ст.ст. 212, 214 ЦПК України не повно з'ясував питання щодо обґрунтованості віднесення будинку до зазначеної суспільної групи господарств, не встановив на підставі якого документа вона видана, не витребував та не дослідив записи погосподарської книги. Свідоцтво про право власності на жилий будинок у встановленому законом порядку спадкодавцю не видавалось.

Однак у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України суд на вказане уваги не звернув та не вказав правову підставу для набуття ОСОБА_3 права власності.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.