6-41677св14 Про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - 21.01.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вінтера", третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 14 грудня 2012 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вінтера" (далі - ТОВ "НВП "Вінтера"), порушив Правила дорожнього руху України, унаслідок чого здійснив зіткнення з належним їй автомобілем "Деу Ланос", державний номерний знак НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілю "Деу Ланос" завдані механічні пошкодження, а їй майнову та моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ТОВ "НВП "Вінтера" на її користь 31 484 грн 70 коп. на відшкодування майнової шкоди, 4 500 грн на відшкодування моральної шкоди, вартість експертного дослідження в розмірі 600 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "Вінтера" на користь позивача 31 484 грн 70 коп. на відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 600 грн на відшкодування вартості експертного дослідження та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн, 365 грн на відшкодування сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що винні дії ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв'язку з завданою позивачу майновою та моральною шкодою, тому відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду. Крім того, доказів про надання страховику письмового повідомлення про ДТП у встановлений законом строк відповідачем не надано, тому шкода відшкодовується у загальному порядку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що судом першої інстанції, не зважаючи на те, що цивільна відповідальність відповідача застрахована, не залучено до участі у справі ні страховика, ні Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), тому справу вирішено щодо неналежного відповідача, що є порушенням норм процесуального права.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, тому що суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 14 грудня 2012 року в м. Дніпропетровську ОСОБА_4, керуючи автомобілем БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ "НВП "Вінтера", порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем "Деу Ланос", державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Унаслідок вищезазначеної ДТП, власнику автомобіля "Деу Ланос", позивачці, завдано майнову та моральну шкоду. Згідно з висновком спеціаліста автотоварознавця від 15 лютого 2013 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Деу Ланос" складає 31 484 грн 70 коп.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору страхування цивільна відповідальність відповідача застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" (далі - ПрАТ "СК "Лафорт").

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, у разі невиконання водієм транспортного засобу обов'язку, передбаченого ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Апеляційний суд послався на зазначені роз'яснення пленуму, проте їх не врахував.

Суди не послалися на докази того, що водій застрахованого транспортного засобу, ОСОБА_4, або страхувальник, ТОВ "НВП "Вінтера", повідомили ПрАТ "СК "Лафорт" відповідним письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, чого ним не заперечувалось, у зв'язку з чим обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається саме на її завдавача, а не страховика. Зазначені обставини підлягають встановленню та дослідженню.

Проте суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України, на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не дослідили умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного ТОВ "НВП "Вінтера" зі страховою компанією й відповідно не з'ясували, чи виконав відповідач вимоги ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чи звернувся до страховика у встановлений строк, чи надав йому всі необхідні документи і чи не втрачена така можливість для ОСОБА_4

Крім того, підлягає з'ясуванню ліміт відповідальності страховика і у разі перевищення завданої шкоди цьому ліміту, слід перевірити необхідність застосування ст. 1194 ЦК України.

За таких обставин судові рішення суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.