6-40335св14 Про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії - 21.01.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року,

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд" (далі - ТОВ "Аляска Трейд"), ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" (далі - ТОВ "Аляска ЛД"), в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC в сумі 96 802 339 грн 53 коп., з яких: 75 169 023 грн 21 коп. строкової заборгованості зі сплати кредиту, 8 490 717 грн 56 коп. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 13 070 059 грн 93 коп. строкової заборгованості зі сплати процентів та 72 538 грн 83 коп. нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 31 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" (далі - ТОВ "БМ Банк"), правонаступником якого є ПАТ "БМ БАНК", та ТОВ "Аляска Трейд" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2007-112/DC, за умовами якого, з урахування змін та доповнень, позивач надав TOB "Аляска Трейд" грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в доларах США та в гривнях окремим частинами (траншами) в безготівковому порядку для ведення поточної діяльності та з метою здійснення розрахунків за акредитивом зі сплатою 15 % річних за кошти, одержані в доларах США, 24 % річних за кошти, одержані в гривні, та 6 % річних за забезпечення випуску акредитивів за кредитом в доларах США з кінцевим строком повернення до 30 листопада 2009 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ "Аляска ЛД" було укладено договори поруки № № 112-2007/DC-3, 112-2007/DC-4 та 112-2007/DC-2, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що виникли із кредитного договору та додаткових угод до нього.

Позивач вказав, що відповідачами умови кредитного договору та поруки належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 96 802 339 грн 53 коп., яку банк просив солідарно стягнути з відповідачів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2013 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 листопада 2013 року про виправлення описки, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва 09 жовтня 2013 року, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 2007-112/DC за період з 10 червня 2010 року по 28 квітня 2011 року в редакції додаткового договору від 28 квітня 2011 року № 9 на загальну суму 43 443 165 грн 29 коп. та 4 031 760,03 дол. США.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2014 року позов ПАТ "БМ Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Аляска Трейд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Аляска ЛД" на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC зі змінами та доповненнями у розмірі 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "БМ Банк".

Стягнуто з ТОВ "Аляска Трейд" на користь ПАТ "БМ Банк" 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC.

Стягнуто з ОСОБА_3, як солідарного з ТОВ "Аляска Трейд" боржника, на користь ПАТ "БМ Банк" 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC.

Стягнуто з ОСОБА_4, як солідарного з ТОВ "Аляска Трейд" боржника, на користь ПАТ "БМ Банк" 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC.

Стягнуто з ТОВ "Аляска ЛД", як солідарного з ТОВ "Аляска Трейд" боржника, на користь ПАТ "БМ Банк" 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 2007-112/DC.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ "БМ Банк" на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що ПАТ "БМ Банк" свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, та відповідно до договорів поруки відповідачі-поручителі повинні відповідати за неналежне виконання останнім кредитних зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про доведеність позову в частині неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, однак відповідно до договорів поруки відповідачі-поручителі повинні окремо один від одного з позичальником відповідати за неналежне виконання останнім кредитних зобов'язань.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 жовтня 2007 року між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ БАНК", та ТОВ "Аляска Трейд" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2007-112/DC, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових договорів від 30 квітня 2008 року № 1, від 03 червня 2008 року № 2, від 23 червня 2008 року № 3, від 10 вересня 2008 року № 3-1, від 16 вересня 2008 року № 4, від 31 жовтня 2008 року № 5, від 15 січня 2009 року № 6, від 30 грудня 2008 року № 6/1, від 21 квітня 2009 року № 7, від 02 листопада 2009 року № 8, позивач зобов'язався надати TOB "Аляска Трейд" грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в доларах США та в гривнях окремим частинами (траншами) в безготівковому порядку для ведення поточної діяльності та з метою здійснення розрахунків за акредитивом, а TOB "Аляска Трейд" зобов'язалось отримати кошти, належним чином використати їх зі сплатою 15 % річних за кошти, одержані в доларах США, 24 % річних за кошти, одержані в гривні, та 6 % річних за забезпечення випуску акредитивів за кредитом в доларах США з кінцевим строком повернення до 30 листопада 2009 року.

У подальшому до кредитного договору було укладено додатковий договір від 29 липня 2011 року № 10, за умовами якого встановлено, що ТОВ "Аляска Трейд" зобов'язується сплачувати позивачу проценти, нараховані за період з 29 квітня по 25 листопада 2011 року кожного місяця в розмірі 30 % від нарахованої суми процентів, іншу частину процентів, що залишилась несплаченою, ТОВ "Аляска Трейд" мало погашати згідно з погодженим графіком до березня 2014 року. Також ТОВ "Аляска Трейд" зобов'язалось протягом 11 місяців, починаючи з 28 квітня 2011 року, погасити заборгованість за кредитом у сумі не менше 1 000 000 грн 00 коп.

30 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Аляска Трейд" було укладено додатковий договір № 11 до кредитного договору, умовами якого погоджено, що ТОВ "Аляска Трейд" сплачує позивачу проценти, нараховані за період з 26 листопада 2011 року по 25 березня 2012 року, в строк до 10 травня 2012 року.

11 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "Аляска Трейд" було укладено додатковий договір № 12 до кредитного договору, умовами якого погоджено, що ТОВ "Аляска Трейд" сплачує позивачу проценти, нараховані за період з 26 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року, в строк до 31 грудня 2012 року.

28 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ "Аляска Трейд" було укладено додатковий договір № 13 до кредитного договору, умовами якого погоджено, що останній сплачує позивачу проценти, нараховані за період з 26 листопада 2011 року по 25 грудня 2012 року, в строк до 28 лютого 2013 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 31 жовтня 2007 року позивачем були укладені договори поруки з ОСОБА_3 № 112-2007/DC-2, з ОСОБА_4 № 112-2007/DC-4 та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Липова Долина", правонаступником якого є ТОВ "Аляска ЛД", № 112-2007/DC-2, відповідно до умов яких, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими договорами від 28 квітня 2011 року № 1, поручителі поручилися перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому, та у разі порушення боржником зобов'язання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а. с. 51-76, т. 1).

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у ТОВ "Аляска Трейд" виникла заборгованість, яка за розрахунком банку становить 5 000 923,67 доларів США та 56 829 956 грн 64 коп. та складається з заборгованості в доларах США: 4 031 760,03 доларів США - сума строкової заборгованості зі сплати кредиту; 359 050,85 доларів США - сума простроченої заборгованості зі сплати процентів; 608 786,31 доларів США - сума строкової заборгованості зі сплати процентів; 1 326,48 доларів США - сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості; та заборгованості в гривні: 42 943 165 грн 29 коп. - сума строкової заборгованості зі сплати кредиту; 5 620 824 грн 12 коп. - сума простроченої заборгованості зі сплати процентів; 8 204 030 грн 95 коп. - сума строкової заборгованості зі сплати процентів; 61 936 грн 28 коп. - сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Судом першої інстанції, з урахуванням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2013 року про закриття провадження в частині стягнення заборгованості на загальну суму 43 443 165 грн 29 коп. та 4 031 760,03 доларів США, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановлено, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором становить 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернули, взяли до уваги розрахунок пені банку та у порушення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнули пеню за весь час прострочення, а саме: за період з 29 квітня 2011 року по 20 березня 2013 року, не врахувавши, що пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

У той же час, вирішуючи спір по суті та стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 969 163,64 доларів США та 13 386 791 грн 35 коп., суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України необхідних розрахунків сум заборгованості не навели, правильність наданого позивачем до позовної заяви розрахунку кредитної заборгованості не перевірили.

За відсутності в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості за вказаний період суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахування як суми простроченої заборгованості, так і строкової заборгованості зі сплати процентів. Зазначене ставить під сумнів правильність стягнутого судами розміру заборгованості.

З'ясування зазначених обставин та їх належна оцінка має суттєве значення для правильного вирішення справи, а тому допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 205 ЦПК України є необґрунтованими та безпідставними у зв'язку з тим, що в силу приписів ч. 2 ст. 104 ЦК України на час розгляду справи у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості з ТОВ "Аляска ЛД", оскільки запис про припинення цієї юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено 01 жовтня 2014 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення апеляційним судом міста Києва.

Необґрунтованими та безпідставними є і доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 533 ЦК України щодо валюти виконання грошових зобов'язань, оскільки не є порушенням чинного законодавства України стягнення заборгованості у валюті, зазначеній у договорі, в тому числі і в доларах США.