Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 02 серпня 2007 року ОСОБА_4 уклав із публічним акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 111 997 доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ним, позивачем, договір поруки. Посилаючись на те, що 24 вересня 2008 року банк без його повідомлення та його згоди підвищив відсоткову ставку за кредитним договором з 12,6 % до 13,5 %, позивач просив на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати договір поруки та правовідношення поруки припиненими.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки від 02 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Мегабанк", припиненим з 24 вересня 2008 року та припинено правовідношення поруки. Розподілено судові витрати.

Справа в апеляційному порядку розглядалася неодноразово. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й закрити провадження у справі, оскільки спір між сторонами вже вирішено.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 24 вересня 2008 року, без згоди ОСОБА_3, між ПАТ "Мегабанк" та позичальником, ОСОБА_4, було укладено додаткову угоду, якою збільшено відсоткову ставку за кредитом, що призвело до збільшення його відповідальності як поручителя та в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення правовідношення поруки.

Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками районного суду, зазначивши при цьому, що ОСОБА_3 не пропустив строк позовної давності, оскільки рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості було залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року, і саме з цього дня почався відлік перебіг позовної давності та позивач довідався про порушення його права.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи попереднє судове рішення апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав на неврахування цим судом обставин обізнаності ОСОБА_3 про наявність додаткової угоди № 1 від 24 вересня 2008 року до кредитного договору, відповідно до умов якої збільшено відсоткову ставку за кредитом. Суд касаційної інстанції зазначив про необхідність перевірки правильності відхилення заяви відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 315 ЦПК України належним чином не виконав ці вказівки.

Судами встановлено, що 02 серпня 2007 року ОСОБА_4 уклав із ПАТ "Мегабанк" кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 111 997 доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 договір поруки.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 776 726 грн. 30 коп.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд належним чином не встановив початку обчислення строку позовної давності та дійшов передчасного висновку, що цей строк ОСОБА_3 не пропущений.

Так, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_3 вдруге дізнався про порушення своїх прав після постановлення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 01 лютого 2012 року, якою рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року залишено в силі.

Частиною 2 ст. 223 ЦПК України встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Отже, процесуальним законодавством заборонено оспорювати в іншому процесі встановлені судами факти і правовідносини.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що під час розгляду справи за позовом ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості зі зміненою відсотковою ставкою останній був присутній в судовому засіданні, в якому хвалено судове рішення про задоволення позову, і визнав позов, тобто саме 14 січня 2010 року йому стало відомо про наявність додаткової угоди № 1 від 24 вересня 2008 року, якою змінено відсоткову ставку за кредитом. При цьому судове рішення з поручителя стягнуто кредитну заборгованість і рішення суду набрало законної сили.

Крім того, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_3 перервав перебіг позовної давності шляхом звернення до апеляційного суду Черкаської області із апеляційною скаргою у справі за позовом ПАТ "Мегабанк" до нього про стягнення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Наведений перелік підстав переривання позовної давності є вичерпним. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність переривається шляхом оскарження рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, оскільки таких підстав переривання позовної давності у цивільному законодавстві не наведено, а обставин звернення ОСОБА_3 до суду із зустрічним позовом у межах зазначеної вище справи апеляційним судом не встановлено.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.