Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з ОСОБА_4 мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2008 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина. Посилаючись на те, що зазначене рішення він не виконував, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 10 274 грн. 19 коп. Ураховуючи викладене та те, що заборгованість не погашена, позивачка просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 96 964 грн. 28 коп.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 96 964 грн. 28 коп. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року рішення районного суду змінено. Зменшено розмір неустойки (пені) з 96 964 грн. 28 коп. до 3 129 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів, що є підставою для нарахування неустойки (пені) на суму заборгованості за кожен день прострочення.

Змінюючи рішення районного суду та зменшуючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд виходив із того, що неустойку (пеню) на аліменти слід обчислювати з суми 500 грн., тобто із суми несплачених аліментів за один місяць, а не з сум несплачених аліментів за кожен місяць окремо з подальшим підсумовуванням.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2008 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що зобов'язання зі сплати аліментів він не виконував, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 10 274 грн. 19 коп., що є підставою для стягнення неустойки (пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги таке рішення Верховного Суду України та змінюючи рішення районного суду, неправильно зрозумів його правовий висновок та дійшов передчасного висновку про обчислення неустойки (пені) на заборгованість по аліментам виходячи із суми одного простроченого платежу.

Так, апеляційний суд обчислив розмір неустойки, взявши при цьому за основу 500 грн., тобто розмір несплачених аліментів за один місяць, не уточнивши в якому саме місяці виникла ця заборгованість, не провів розрахунку неустойки, виходячи із сум несплачених аліментів за інші місяці, та не підсумував розміри нарахованої пені на кожен із прострочених платежів.

Крім того, апеляційний суд, визначаючи період прострочення, помилково обмежив його днем повноліття дитини, оскільки заборгованість відповідач не погасив, а тому неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватись до дня ухвалення судом рішення.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.