Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., ЛеванчукаА.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ПАТ "Родовід Банк" звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кошти у розмірі 10 633 дол. США зі сплатою відсотків 12,5 % річних за користування кредитом, які зобов'язався повернути не пізніше 9 квітня 2013 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши позивачу кредит. Відповідач не повернув у визначені строки кредитні кошти у розмірі 9,54 дол. США тіла кредиту та 44,69 дол. США процентів. Ураховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача на свою користь зазначені кошти, а також 87 470 грн 05 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 458 грн 61 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Родовід Банк" суму заборгованості за кредитним договором, укладеним 9 квітня 2008 року, у сумі 3 723 грн 61 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9,54 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 44,69 дол. США, пені у розмірі 2 тис. грн, 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 458 грн 61 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції встановивши наявність кредитної заборгованості відповідача перед банком, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9,54 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 44,69 дол. США, 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 458 грн 61 коп., дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення у цій частині позову.

Судове рішення в зазначеній частині до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 87 470 грн. Разом із тим, зазначена сума пені нарахована банком за увесь період прострочення заборгованості.

Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності (а.с. 47-49).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13.

Разом із тим, згідно із розрахунком банку (а.с. 14 зворот) нарахована за один рік пеня складає 6 687 грн 67 коп., що значно перевищує розмір кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ураховуючи обставини справи, те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та виходячи із визначених ст. 129 Конституції України та ст. 1 ЦПК України основних засад і завдань судочинства, якими є законність, справедливість та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені з 6 687 грн 67 коп. до 2 тис. грн.

Доводи касаційної скарги та зміст рішення апеляційного суду в частині стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2015 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.