Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_4 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року,

У липні 2012 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу Львівського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, правонаступником якого є Львівський державний університет внутрішніх справ, від 03 серпня 2006 року № 210о/с відповідача було зараховано курсантом факультету кримінальної міліції і наказом від 31 серпня 2006 року № 246о/с йому присвоєно спеціальне звання "рядовий міліції". 01 вересня 2007 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, ГУМВС України у Львівській області та відповідачем було укладено письмовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до п. 3 цього договору відповідач зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років, однак відповідач умови договору не виконав, так як його було звільнено з ОВС за порушення дисципліни наказом ГУМВС України у Львівській області від 14 жовтня 2011 року № 342 о/с за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_4, за період із серпня 2006 року до липня 2010 року становить 15 399 грн 29 коп., що позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір.

Рішенням Мостицького районного суду Львівської області від 06 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення указаного позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених законом, зокрема ст. 18 Закону України "Про міліцію" підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.