Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" про надання дозволу на примусове виконання рішення від 25 жовтня 2013 року Арбітражу AD HOC, утвореного відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976, про стягнення з держави Республіка Молдова суми боргу та видачу виконавчого листа, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комстрой" на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року,

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" (далі - ТОВ "Енергоальянс") звернулося до суду з указаним клопотанням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Міністерство сільського господарства і харчової промисловості Республіки Молдови, якому Уряд Республіки Молдови делегував управління торгівельними марками, що є державною власністю, є власником торговельного знаку "Белый Аист", зареєстрованого як об'єкт інтелектуальної власності на території України. Державним реєстраційним органом України та органом, що посвідчує право власності (видає свідоцтво) на об'єкт інтелектуальної власності на території України, є Державна служба інтелектуальної власності України, яка знаходиться по вул. Урицького, 45 у м. Києві.

Так, рішенням Арбітражу AD HOC, утвореного відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976, від 25 жовтня 2013 року стягнуто з Республіки Молдови на користь ТОВ "Енергоальянс" 195 547 212 молдавських леїв, що є вартістю інвестиції позивача; 357 916 008 молдавських лей у вигляді процентів на суму 195 547 212 молдавських леїв за період до 31 травня 2012 року; 39 417 175 молдавських лей у вигляді процентів на суму 195 547 212 молдавських леїв за період з 01 червня 2012 року до часу ухвалення цього рішення; 200 тис. доларів США у вигляді відшкодування витрат, у тому числі за надання юридичних послуг; 340 тис. доларів США у вигляді відшкодування авансів, що виплачені позивачем у рахунок оплати гонорарів та витрат Арбітражного суду. Зазначило, що сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, брали участь в засіданнях, подавали свої доводи, а також обізнані зі змістом та наслідками прийнятого рішення.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на ст. ст. 3, 5 Конвенції про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік), ст. 26 Договору до Енергетичної Хартії, п. 2 ст. 32 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976, ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", положення Закону України "Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії і Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної безпеки та суміжних екологічних аспектів" (89/98-ВР) , постанову Парламенту Республіки Молдови від 03 травня 1996 року № 829 "Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії", угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдови про сприяння та взаємний захист інвестицій від 29 серпня 1995 року (498_027) , ст. ст. 30, 38, 390, 391, 392, 394, 398 ЦПК України.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року клопотання залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року ухвалу суду першої інстанції змінено, клопотання повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ТОВ "Комстрой" просить скасувати зазначені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити для розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу у справі, апеляційний суд правильно погодився з висновками суду першої інстанції, що реєстрація права власності на торговельний знак на території України не є підтвердженням наявності майна Республіки Молдова на території України, крім того, власником вказаного торгового знаку зареєстровано Міністерство сільського господарства і харчової промисловості Республіки Молдова і суду не надано доказів, що вказане Міністерство відповідає за борговими зобов'язаннями Республіки Молдови.

Крім того, суд обґрунтовано виходив з того, що на порушення вимог ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" заявником не надано до суду згоди компетентного органу зазначеної держави на розгляд даного клопотання судом України.

Повертаючи указане клопотання заявнику, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався положенням п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції і незміненій частині та оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону, підстави для їх скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, отже, ухвали постановлено з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комстрой" відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.