Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Посилалась на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, від якого вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У квітні

2006 року шлюб з відповідачем було розірвано, син залишився проживати з ОСОБА_4 Однак 8 липня 2011 року ОСОБА_5 забрав сина до себе і останній залишився з батьком, чим фактично позбавив її можливості спілкуватись із сином. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 з останньої стягнуто аліменти на сина, яке набрало чинності у травні 2013 року. За цей час утворилась заборгованість за аліментами, яку вона не має змоги сплатити, оскільки зайнята доглядом за своїм молодшим сином, який за станом здоров'я потребує її постійного догляду, внаслідок чого її дохід складається лише з коштів у вигляді аліментів у розмірі 800 грн щомісячно.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд на підставі ч. 2 ст. 197 СК України звільнити її від сплати заборгованості за аліментами в розмірі 12 378 грн 90 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що утворилась станом на

28 листопада 2013 року, в частині сплати заборгованості в розмірі 10 077 грн 72 коп., залишивши за нею обов'язок сплатити заборгованість в розмірі 750 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, застосувавши положення ч. 2 ст. 197 СК України, виходив із того, що ОСОБА_4 не має можливості працювати у зв'язку з доглядом за хворою дитиною та отримувати дохід, а відтак і не має можливості сплачувати аліменти, необхідні для погашення заборгованості. При цьому визначив заборгованість за аліментами за період з 10 липня 2012 року до 1 листопада 2013 року в розмірі 750 грн, яку ОСОБА_4 спроможна сплатити. Крім того, суд встановив, що позивач не виконує обов'язок щодо утримання сина через поведінку відповідача, який перешкоджає їй у виконанні такого обов'язку в добровільному порядку.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши про неможливість ОСОБА_4 працювати у зв'язку з доглядом за хворою дитиною та отримувати дохід, а відтак і про неможливість сплачувати аліменти.

Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, встановив, що ОСОБА_4 не має можливості працювати та отримувати дохід, оскільки доглядає за хворою дитиною, та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня

2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.